В маленьком містечку Карлівка на Волині, де зазвичай нічого не відбувається, одного березневого вечора 1988 року сталося те, про що досі розповідають із жахом. Подружня пара механік Василь Коваленко, 40 років, і вчителька молодших класів Оксана Біла, 29 років зникла безвісти. Ніби під землю провалилася. У будинку все було на своїх місцях: вечеря на столі, речі в шафах, навіть гаманець Василя лежав на тумбочці. Лише темна пляма на кухонній підлозі виглядала підозріло, ніби хтось намагався щось приховати.
Сусідка, Марія Гончарук, згадувала, що перед зникненням чула сварки з їхнього будинку. Василь останнім часом пив, а Оксана іноді приходила на роботу з синцями, які звинувачувала у випадкових падіннях. За три дні до події Василь зняв з рахунку 10 000 гривень великі гроші на той час. Оксана ж взяла лікарняний, посилаючись на сімейні проблеми. Поліція під керівництвом слідчого Ігоря Шевченка розглядала всі версії від втечі до злочину, але жодних доказів не було.
Двадцять два роки по тому, у 2010-му, екологи, які досліджували болота поблизу Карлівки, знайшли жахливу знахідку три тіла, загорнуті в брезент. Двоє дорослих (чоловік і жінка) та один молодий чоловік. Експертиза показала, що Оксана загинула від ударів тупим предметом, Василь від ножових поранень, а третя жертва, вчитель фізкультури Данило Сірко (якого підозрювали у звязку з Оксаною), також був убитий. На одному з пальців знайшли обручку з ініціалами «В.К.» та «О.Б.».
Слідчі зрозуміли, що всі троє стали жертвами одного вбивці. Старі свідчення вказали на таємничого чоловіка, який розпитував про подружжя перед зникненням. Виявилося, що в Україні та сусідніх країнах у 1980-х було ще кілька подібних випадків: зникали пари, де можлива була зрада. Вбивця, колишній військовий Борис Лисенко, маніяк, який «карав» тих, хто, на його думку, порушував шлюбні обітниці. Його знайшли у 2011 році в Одесі, вже старого та хворого, але в його домі були вирізки про злочини.
Справа закрилася, хоча суду не було Лисенко помер у психлікарні. Родичі жертв нарешті дізналися правду. А в Карлівці й досі шепочуться, коли проходять повз той старий жовтий будиночок біля болота. Іноді здається, ніби з вітром лунає далекий крик
(Історія справжня. Події та імена змінено для збереження конфіденційності).
