Та я не розумію, Марічко, ти що, мені не рада? підперлася в боки свекруха, оголошуючи про своє наміри жити у молодих під час ремонту.
А це я вже не знаю, як піде! Може, на місяць, а може, і на піврічка затримаюсь, якщо мені у вас сподобається! Ремонт справа нешвидка, поспішати не варто.
Марічка доклала чимало зусиль, щоб переконати чоловіка жити окремо від батьків. Перші місяці після весілля Тарас категорично відмовлявся виїжджати з батьківського дому:
Марочко, та чого тобі не подобається? Живемо ж нормально! У нас окрема кімната, ніхто не лізє, не турбує. Навіщо витрачати зайві гроші?
Тарас, та невже тебе все влаштовує? Твоя мати, вибач, людина абсолютно безцеремонна! Вчора вдерлася до ванної, коли я милась, двері не закрила, шторку одіймала та ще й кричала: «Та що я там не бачила!»
Тарас засміявся:
Ну, мама просто так звикла. Вона живе сама, двері не замикає.
Потерпи трохи, скоро маємо продати мою квартиру, покупці попросили відтермінувати на пару місяців. Продамо додамо гроші від твоїх батьків і переїдемо. Навіщо зараз знімати?
Марія терпіла. Свекруха їй дісталась справді нелегка Людмила Степанівна спершу говорила, а потім уже думала.
Тобі б, Марічко, схуднути не завадило, кожного ранку дорікала невістці Людмила Степанівна. Бока висять! Дуже негарно. Я, між іншим, коли заміж виходила, важила всього 45 кілограмів. Мій перший чоловік, батько Тарасика, талію двома пальцями обхоплював!
«Цікаво, що ж вас так рознесло? думала про себе Марія. Ну що це за людина! Навмисне під шкіру лізе? Боже, коли вже виїдемо»
Квартиру продали, додали грошей і купили нову. Марія виїжджала від свекрухи зі сльозами щастя на очах вона не вірила, що її муки нарешті скінчилися.
Але спокій тривав недовго. Людмила Степанівна, сумува
