Він метушився коридором біля палати, чекаючи вирішення долі, і ось двері розчинилися… Собака вивела її з коми.
Родина Лескових довго не мала щастя. Багато років у них не було дітей. Ольга Сергіївна, бідолаха, спробувала все: відвідала десятки клінік, побувала в монастирях, об’їздила святі місця, навіть купила путівку до Єрусалиму. Її чоловік Петро завжди був поруч як справжній лицар, супроводжував дружину скрізь, але всі зусилля виявилися даремними.
Тоді вони вирішили, що можуть стати батьками чужим дітям. Після цього рішення подружжя почало готуватися до поїздки в сусідню область туди, де був дитячий будинок. Хотіли взяти одразу двох дівчаток. Повні надій вони збирали валізу, коли раптом сталося несподіване: Ольгу несподівано знудило від запаху котлет, які вона щойно запаковувала.
Поїздку довелося відкласти. Замість дороги вони пішли до поліклініки. І там їх чекав справжній сюрприз лікар повідомив, що Ольга вагітна! На шістнадцятому тижні! Петро ледь не підстрибував від радості така новина його просто приголомшила. У реєстратурі вже хотіли викликати охорону, бо він мимоволі скидав буклети зі столів, ніби розсипав троянди.
Відтоді життя родини кардинально змінилося. Петро став майже одержимим турботою про здоров’я дружини. Він оббігав увесь супермаркет, перевіряв склад продуктів, купував лише натуральне, екологічно чисте. А як інакше! Його дружина педагог із вищою освітою та двадцятирічним стажем!
За кілька тижнів прийшла ще одна радісна звістка УЗД показало двійню! Вагітність проходила непросто, давався знати вік, і Ольга більшу частину часу провела в ліжку. Але все не було даремним у потрібний момент на світ з’явилися дві чарівні дівчинки-близнючки.
Батьки назвали їх на честь бабусь Катя та Аня. Дівчатка росли здорові, спокійні, не завдавали клопоту. Вже у ранньому віці випереджали однолітків у розвитку. Батьки пишалися кожною їхньою перемогою.
Попри зовнішню схожість, сестри мали різні характери. Катя енергійна, активна, займалася плаванням, отримала дорослий розряд. До неї тягнулися люди, особливо хлопці. Андрій, її хлопець, підкорив серце дівчини щирістю та впевненістю. Вони швидко знайшли спільну мову, почали зустрічатися, а потім оголосили про заручини.
Аня була зовсім іншою. Домашня, закохана в книги та природу, вона віддавала перевагу самоті. Не шукала компанії, задовольняючись сім’єю та сестрою. Зате її пристрастю стала кулінарія з найпростіших продуктів вона створювала справжні шедеври. Сестра жартувала:
Ну скажи, як можна їсти і залишатися такою стрункою?
Ще одна її велика любов тварини. Вона постійно приносила додому то пораненого кошеня, то птаха зі зламаним крилом, то переляканого їжака. Немов пересувний притулок. А найкращим другом Анни був Грім величезний алабай, подаруваний їй на день народження три роки тому. Цуценя, колись пухнастий комочок, виріс у величезного пса, який став для дівчини вірним захисником і найближчим істотним.
Хоча алабай серйозна собака, Грім не відповідав своєму імені. Він не гавкав злісно, не охороняв територію зустрічав всіх із радістю, особливо Андрія. Той лише сміявся:
Гаразд, гаразд, не до тебе зараз, дурнику!
Пес весело виляв коротким хвостом і біг до господарки він справді обожнював гостей.
Але сьогодні було не до ігор. Катя та Андрій подали заяву до ЗАГСу. Треба було обговорити безліч питань із батьками, родичами, організувати відеодзвінок із боку нареченого. Весілля подія грандіозна, і кожен хотів внести свою лепту.
Літо почалося, і до весілля залишалося зовсім трохи. Андрій розважав наречену квіти, подарунки, милі дрібниці. Катя готувалася до нового життя після весілля вони планували переїхати в інше місто, до квартири, подарованої тестем.
Напередодні важливих рішень пара разом із Анею пішли до ресторану обговорити меню та оформлення банкетної зали. Без сестри-кулінара тут не обійтися. Андрій завів автомобіль, але раптом сталося дивне Грім, зазвичай добродушний, несподівано кинувся на колеса, дряпав покришки, гавкав, ніби відчував небезпеку. Петро Олексійович вийшов і спробув відвести пса, надівши на нього нашийник.
Катя посміхнулася сестрі:
Ну ти його зіпсувала! Жодного кроку без тебе не відступає!
Аня мовчала. Щось її турбувало. Але заради сестри вона вирішила ігнорувати тривогу. Махнула рукою у вікно та посміхнулася Грому, поки машина повільно рушала.
Позаду лишився тягнучий вит. По щоках пса покотилися сльози. Петро здригнувся він ніколи раніше не бачив, щоб собаки плакали…
Андрій вів машину впевнено та вміло. Катя навіть не думала боятися, коли стрілка спідометра наближалася до познаІ раптом гуркіт, крик, темрява а потім лише тиша.
