Моя дружина зараз прибирає будинок, поки я тут з тобою, кохана
Незнайомець подзвонив мені, і я почула голос свого чоловіка: «Моя дружина готує й миє туалет, поки я тут із тобою, кохана».
Коли мій чоловік сказав, що йде на корпоратив, я нічого не запідозрила. Та раптом отримала дзвінок, який паралізував мене. Те, що я почула, змусило схопити ключі від авто я була готова йому на очі висказати все, а наступного дня скласти його речі.
Після десяти років шлюбу я гадала, що знаю Романа як свої пять пальців. Та минулого тижня зрозуміла: навіть десять років разом не захистять від зради. Або від солодкого моменту, коли карма влучає саме в ціль.
Все почалося невинно.
У четвер ввечері Роман увійшов у двері, насвистуючи, з незвичною енергією в кожному кроці.
«Гарні новини! оголосив він. Завтра в компанії корпоратив. Тільки для співробітників».
Поцілував мене у чоло й кинув портфель на підлогу.
«Буде нудно, тобі навіть не варто зявлятися. Самі розмови про роботу та таблиці в Excel».
Я підняла брову.
Роман ніколи не любив вечірок. Його ідея розваги дивитися гольф по телевізору. Але я лише знизала плечима.
«Як скажеш», відповіла я, вже думаючи про завтрашні справи.
Наступного ранку він був ніжніший, ніж зазвичай. Надто ніжний.
Поки я готувала сніданок, Роман підійшов ззаду, обійняв за талію й прошепотів:
«Ти ж знаєш, що ти неймовірна?»
Я засміялася. «До чого це? Набираєш очки?»
«Можливо», відповів він, подаючи мені свою улюблену білу сорочку, ту, з дратівливо розстібненою ґудзиком.
«Можеш випрасувати її для мене? А, і поки мене не буде, можеш приготувати мою улюблену запіканку? З багатою сиру. Ти ж знаєш, як я люблю».
«Ще щось, ваша ясновельможність?» пожартувала я.
«Власне так», усміхнувся він. «Можеш прибрати в туалеті? Люблю, щоб усе було ідеально. А раптом хтось завітає»
Я заплющила очі, але засміялася.
У Романа були свої примхи, і хоч його прохання звучали як капризи, я не придала цьому значення. Якби я тільки знала
Того дня я занурилася в домашні справи.
Пилосос гув, пралька крутилася, а будинок наповнився ароматом запіканки. На тлі грала моя плейліст для прибирання, і на мить життя здавалося звичайним.
Раптом задзвонив телефон.
Невідомий номер.
Я мало не проігнорувала, але щось змусило мене підняти трубку.
«Ало?»
Спочатку я почула лише гучну музику й приглушений сміх. Я насупилася, сприйнявши це за жарт.
Та потім почула голос Романа.
«Моя дружина? сміявся він. Напевно, готує або миє унітаз. Вона така передбачувана. А я тут, з тобою, кохана».
Позаду сміялася жінка.
У мене підкотило до горла.
Я завмерла, телефон прирох до вуха, а світ навколо закрутився.
Дзвінок перервався.
Через мить прийшов смс лише адреса.
Без пояснень. Просто місце.
Я дивилася на екран, серце билося так, наче хотіло вискочити.
Може, це помилка? Жарт? Але глибоко всередині я знала ні.
Я не плакала. Ще ні.
Натомість схопила куртку, ключі й поїхала прямо за цією адресою.
Запіканка могла почекати.
Роман мав отримати сюрприз свого життя.
GPS привів мене до розкішного орендованого будинку в іншому кінці міста.
Будинок був великий, з блискучими вікнами та доглянутим садом. Біля гаражу колекція дорогих авто. Крізь скляні двері було видно, як люди сміються, пють, насолоджуються життям.
Живіт знову підкотився до горла, коли я впізнала знайомі обличчя.
Хто був більш шокований Роман чи я? За хвилину я дізнаюся.
Коли я підійшла до входу, зявився охоронець.
«Вам допомогти?»
Я змусила себе посміхнутися. «Так, я просто принесла дещо чоловікові».
Охоронець спробував оком оцінити відро для прибирання в моїй руці. Усередині щітка для унітазу та пляшка з дезінфікуючим засобом.
«Це високий чоловік у білій сорочці», сказала я, зберігаючи спокій.
Він вагався, але вирішив, що я не загроза, і відійшов.
Щойно я увійшла, усі очі повернулися до мене.
І ось він Роман.
Він стояв у центрі зали, обіймаючи жінку в облягаючій червоній сукні.
Виглядав жвавішим, ніж бачила його останні роки, сміявся, смакував шампанське, ніби нічого не сталося.
Серце стиснулося.
Кожна клітина тіла хотіла кинутися на нього, але внутрішній голос прошепотів: «Будь розумнішою. Зроби так, щоб він це відчув».
Роман побачив мене.
Кров відлила від його обличчя. Він поперхнувся випивкою й відступив.
«Наталя? заїкаючись, пробулькав він, відходячи від жінки. Що що ти тут робиш?»
«