А це що ми тут робимо? Чого в чужу хату ліземо?
Все, Соломіє, між нами кінець! Хочу справжньої родини, дитини. Ти не можеш мені цього дати. Стільки років чекав, терпів. Мені потрібен син! Вже подав на розлучення. Тобі три дні збирайся. Як поїдеш подзвони. Поки що житиму у мами. Поспішай, треба готувати оселю для дитини та її матері. Так! Не дивуйся моя майбутня дружина вже чекає на дитину! Три дні і геть!
Соломія мовчала. Що вона могла сказати?
Дитини в неї не було. Тарас чекав пять років. За ці роки три спроби, три болючі невдачі.
Лікарі, яких вона обійшла, розводили руками вона здорова. Чому ж щось йшло не так?
Вона завжди дбала про себе, не пила, не курила.
Але цього разу стало зле прямо на роботі. Викликали швидку, але допомогти не встигли
Двері з грюком зачинились за Тарасом, і Соломія безсило опустилась на диван.
Не було ні бажання, ні сил збирати речі. Та й куди йти?
Поки навчалася, жила у тітки. Але тітки вже нема, а її хату продав син. Повертатися до бабусі в село? Шукати оренду? Що робити з роботою?
Питання навалилися одразу, і відповіді треба було знайти швидко
Ранком у двері увірвалась свекруха.
Не спиш? Добре. Прийшла стежити, щоб нічого зайвого не забрала.
Старі шкарпетки твого сина мені не потрібні. Хочете перевірити мої?
Ого, яка зухвала! А раніше ти була тихенькою, ввічливою. Бач, як вийшло. Я ж казала Тарасові після першої невдачі не зможеш ти дати йому дитину.
Ви прийшли, щоб нагадати? Краще мовчіть і дивіться.
Куди це ти сервіз кладеш?!
Мій. Память про тітку.
А тепер тут буде пусто!
Мене це не турбує. Зате у вас буде онук.
Бери тільки своє!
Ноутбук мій! Кавоварка, мікрохвильовка теж подарунки від колег. Машину купила ще до весілля. У твого сина своя.
Усе є, тільки дитину не можеш!
Це вже не ваша справа. Зі мною все гаразд, мабуть, так Богу було угодно.
Так ти й не шкодуєш?! Може, спеціально так зробила?
Ви несете дурниці. Мені навіть думати про це боляче.
Соломія оглянула кімнату її речей більше не було. Щітка, косметика, домашні капці
Здавалося, щось забула. Свекруха заважала зосередитись.
Раптом згадала статуетка кота! У ній був секрет сережки й перстень бабусі. Не дорогі, але дорогі серцю. Тарас вважав це сміттям. Невже викинув?
Вона відчинила двері на балкон
А там що забула? Збирайся та йди! знову гримнула свекруха. Прощаєшся з квартирою? Ну, попрощайся. Більше таке тобі не світить.
Кіт знайшовся. Все на місці. Час їхати.
Ось ключі. Прощавайте. Сподіваюся, більше не побачимось.
Соломія заїхала в офіс. Вона ще була на лікарняному, але попросила відпустку.
Співчуваємо, але як без тебе? Три тижні вистачить? Будь на звязку половина проектів без тебе впаде.
Добре. Мені треба відволіктися. Дякую.
Допомога потрібна?
Ні.
Оформимо відпускні та премію.
Дякую, це доречно.
Соломія навіть не шукала нову квартиру вона їхала додому, у село. Ніхто її там не чекав. Бабусі не стало три роки тому, а матір померла під час пологів.
А тепер вона сама не могла народити
Година в дорозі і ось вона біля рідної хати. Яблуня. Тюльпани.
Востаннє вони з Тарасом були тут восени, готували шашлики, сміялись.
Вона заїхала на подвіря. Ключ від гаража у хаті.
Двері скрипнули. Тиша. На столі брудний посуд. Невже минулого разу не встигла прибрати?
Ні, вона прибирала! Значить, хтось був тут!
Дві чашки, тарілки, пляшки від ігристого улюбленого Тараса. Це точно не з осені.
Він був тут. Але з ким?
Та вже й байдуже
Ключ був лише у неї мабуть, зробив дублікат. Час міняти замок.
Нове життя. Спочатку прибирання, потім гаряча ванна.
Вона хотіла змити весь біль, все минуле.
Коли збиралася виходити, у двері постукали. Потім у вікно.
Хто там?!
У вас усе гаразд?
Так здивувалась вона.
Вибачте.
За порогом стояв незнайомий чоловік.
Я ваш сусід. Спостерігав дим іде з комина. Подумав, чи не трапилось чого
Дякую, все добре.
Ви рідня Тарасу? Він недавно був тут із дружиною Сестра?
Ні. Колишня дружина. Майже колишня.
А хата ваша?
Моя.
А я ваш тимчасовий сусід. Друг дозволив пожити. Сам у процесі розлучення. Завтра вже вільний. Якщо потрібна допомога звертайтесь. Я Юрко.
Я Соломія. Зачекайте Ви можете замок поміняти?
Так. Скажіть, коли зроблю.
Якнайшвидше. Завтра куплю.
Давайте я подивлюсь. А то візьмете не те.
Добре