Мурчик зник
Оленко, ти вдома? Тарас увіткнувся в хату й завмер, побачивши дружину в передпокої. Вона сиділа навпочіпки й голосно ридала. Я нічого не зрозумів із твого дзвінка. Плачеш так, що й слів не розібрати. А потім ще й телефон, як на зло, сів. Що трапилося, кохана? Ти ж не своя…
Мурчик зник… ледве вимовила Олена. Його немає вдома.
Як це зник?! очі Тараса стали круглими. Куди він міг подітися? Може, десь у хаті сховався?
Ні. Твоя сестра… Марічка… Вона сказала, що Мурчик випадково вибіг у підїзд, коли вона виходила з Юрком на вулицю. Але ж ти знаєш, Тарасе, наш Мурчик… Він би ніколи сам не пішов на вулицю. Навіщо йому там блукати, якщо він колись там ледь не загинув? Мені здається, вона його спеціально випустила…
Що?! Тарас стиснув кулаки. Де вона зараз? Де Марічка?
Казала, у крамницю пішла… Не знаю. Я весь час шукала Мурчика, але його ніде нема. І ніхто не бачив. Ну як так можна, Тарасе? Невже людина здатна на таку підлість? Викинути беззахисну тваринку на вулицю. Взимку. Хіба це по-людськи?
Людина ні. А Марічка… Марічка може. Тим більше, вона вже таке робила. Не хвилюйся, сьогодні ж її тут не буде. Навіщо ми взагалі її пустили…
***
Місяць тому…
Тарас йшов до зупинки, коли раптом помітив щось сіре під снігом.
Спершу подумав камінь. Але камінь не тремтить, як старий холодильник.
Це його й зацікавило. Він ніколи не чув, щоб каміння тремтіло від холоду.
Тарас зійшов із дороги й нахилився. І тільки тоді побачив це було маленьке сіре кошеня.
Ну й справи… потер потилицю Тарас. Що ти тут робиш, мале?
Хоча відповідь була очевидна. Домашні тварини на вулиці зазвичай роблять одне намагаються вижити.
Кошеня не нявкало, не кликало на допомогу. Просто лежало й тремтіло.
Тарас обережно підняв його, струснув сніг із шерсті й сховав під куртку. На щастя, якраз підїхав тролейбус.
По дорозі додому згадав, що Олена давно хотіла кошеня сіреньке, смугасте. Але все не виходило дістатися до притулку.
А тут ось воно, під ногами. Якщо доля дарує треба брати.
Оленко, чекай сюрприз! радісно сказав Тарас, заходячи в хату.
Ой, ну ти мене зіпсував останнім часом, засміялася дружина. То новий телефон, то квитки в театр. Що цього разу? Може, відпустку на Трускавець купив?
Краще! Тарас розстебнув куртку й дістав кошеня. Ось! Підібрав на вулиці. Ти ж хотіла саме такого?
Господи… Олена ахнула. Він же зовсім замерз! Давай його сюди, швидше гріти. А ти роздягайся й йди вечеряти.
Вона взяла кошеня, притиснула до себе й посміхнулася: Який же він гарненький…
Так у них зявився Мурчик. Назву довго вигадували, але зупинилися на класичній.
Мені здається, Мурчик йому більше пасує, ніж якийсь там Барсік чи Рексик.
Погоджуюсь, любий.
Це було в листопаді, коли випав перший сніг. Тож Мурчик не встиг пізнати всі «радощі» вулиці взимку.
І слава Богу.
За два тижні вони до нього так привязалися, що й уявити не могли життя без нього.
Мурчик теж їх полюбив. Вони добрі, не кривдять і не виженуть, як попередні господарі. Навіть коли він удруге за день скидав пульт з комоду, його не лаяли, а лише казали: «Будь обережнішим».
«Обовязково!» муркотів у відповідь Мурчик і стрибав далі.
Все було чудово, доки одного ранку не постукали у двері.
Хто це отакої раниці? Тарас протер очі. За вікном ще темно.
Може, сусіди?
Коли він відчинив, на порозі стояла сестра Марічка з сином Юрком.
Привіт, братику, посміхнулася вона. Ми до вас у гості.
Взагалі-то…
Знаю, треба попереджати. Але в мене ситуація чоловік мене вигнав. Іншу знайшов. Мені нікуди йти. Пустиш нас трохи пожити? Допоможи з валізою, а то я ледве до пятого поверху дотягла.
Тарас, звісно, пустив. Але валіза його насторожила.
Ти ж знаєш, чому ми з тобою не спілкуємося, насупився він.
Ой, годі вже старі образи згадувати, махнула рукою Марічка. Хто старе згадає тому око вкинь, як кажуть.
Річ у тім, що коли помер батько, Марічка умовила Тараса відмовитися від спадщини на користь її сина. А потім продала квартиру й гроші «вклала в бізнес» свого нового пасія.
І ще у дитинстві Тарас двічі приносив додому кошенят, і обидва рази вони дивним чином зникали.
Гаразд, хай поживуть, зітхнула Олена. Новий рік же, не виганяти ж їх.
Але наступного дня Марічка вже нарікала на Мурчика. То спати заважає, то дивиться «не так». А ще у Юрка зявився нежить.
Це алергі