Сонце після дощу
Оленко, заходь. Я в льосі була, тобі картоплі набрала.
Олена повернула до двору сусідки.
Ой, дякую, тітко Маріє, обовязково віддам.
З чого віддаси? Ой, лишенько. Віддасть вона. Треба було раніше думати, коли дітей народжувала. Петрик ніколи не був справжнім чоловіком.
Олена проковтнула гіркі слова, бо знала до зарплати ще тиждень, а на одному молоці довго не проживеш. Якби вона одна, але вдома чекали троє діточок. Петрик, про якого згадала сусідка, був її чоловіком, тепер колишнім, бо минулого року дізнався, що держава на трьох дітей не дасть ні авто, ні квартиру, швиденько збив манатки й сказав, що в такій злидні жити не збирається. Олена тоді якраз мила посуд і навіть тарілку випустила з рук.
Петре, ти що це говориш? Ти ж чоловік. Піди на нормальну роботу, де добре платять, і злиднів не буде. Це ж твої діти. Ти завжди казав, що хочеш багато дітей
Хотів, але ж не знав, що державі на нас начхати. А працювати впусту я не бачу сенсу, відповів Петро.
Олена опустила руки.
Петре, а як же ми? Як я сама з ними впораюся?
Оленко, ну не знаю. І взагалі, чому ти не наполягла, що нам і одного досить? Ти ж жінка, мала розуміти, що таке може статися.
Олена не встигла нічого відповісти, бо Петро вискочив із хати і майже побіг до зупинки. Сльози навернулися на очі, але раптом вона побачила на себе три пари дитячих очей. Сашко був старшим, цього року йти до школи. Мишці виповнилося пять, а їхня зірочка маленька Даринка ледве виповнила два. Олена глибоко вдихнула, усміхнулась.
Ну, хто за те, щоб спекти млинці?
Діти радісно заверещали, і лише Сашко ввечері запитав:
Мам, а тато більше не повернеться?
Олена хотіла щось вигадати, але потім просто відповіла:
Ні, сину
Хлопчик трохи посопів, а потім сказав:
Ну і нехай. Ми самі впораємось. Я тобі допомагатиму.
Коли Олена поверталася з вечірнього доїння, вона знала малих уже нагодовано і покладено спати. Дивувалася, як її син так швидко подорослішав.
***
Подякувавши за картоплю, Олена пішла додому. «Господи, коли вже потеплішає? Якась ненормальна зима цього року.» Картоплі б вистачило, але одного разу мороз так ударив, що навіть у льосах вона померзла. Селяни їх жаліли. У селі люди завжди добрі, але постійно нагадували, яка вона дурна. А що вона дурна? Зараз вона не уявляла життя без когось із дітей. Як би не було важко, вони справлялися. Хотілося нової одяги чи іграшок, але діти не просили. Зна