Бабуся прокинулася в будинку для похилих людей. Невістка все ретельно спланувала, але дещо упустила
Свідомість повернулася до Марії Гнатівни раптово. Вона розплющила очі й побачила себе в незнайомій кімнаті, схожій на лікарняну палату.
Головила, ніби хтось бив по ній молотком, а в памяті порожнеча. Як вона тут опинилася? Що сталося?
Закривши очі, вона намагалася згадати події, що привели її сюди. Перед нею постала її квартира невелика, затишна, зі старовинними меблями.
Це була їхня з чоловіком крихітна фортеця. Після його смерті вона жила там із сином Тарасом. Роки минали в гармонії, поки не з’явилася невістка Ярина.
«Це жах!» кривилася Ярина, оглядаючи кімнати. «Шафа як із музею, килим з часів Хрущова. Треба все викинути!»
Марія Гнатівна стискала зуби. Кожна річ у будинку була дорога їй як память про чоловіка.
«Мій дім мої правила. Не подобається двері там», різко відповіла вона.
Ярина затаїла злість. Вже наступного дня вона вимагала викинути книжки:
«Тут неможливо дихати! Вся квартира в пилюці! А ми, до речі, чекаємо дитину!»
Марія спалахнула:
«Це не сміття це моя бібліотека! Хочете свіжого повітря вікно відчинене. А до книжок не чіпайтеся! І меблі не чіпайте дочекайтеся, поки мене не стане».
Сварки стали частиною життя. Незабаром Тарас, змучений вічними скандалами, зняв квартиру та переїхав із дружиною. Але матір відвідував часто. Одного разу він несміливо попросив:
«Мамо, будь ласка, знайди спільну мову з Яриною. Нам важко, і ти нам потрібна».
«Я намагаюся. Але здається, їй подобається сваритися», зітхнула Марія.
«Щось придумаємо», сказав він, хоч сам не знав що.
Все змінилося, коли в парку вона познайомилася з Богданом добрим вдівцем, який жив один.
Вони розмовляли годинами легко, без напруги. Вона знову відчула радість. Богдан був простий, щирий, без фальші.
Потім вона запросила його познайомитися з сином і невісткою.
«Тарасе, Ярино, це Богдан Петрович. Він буде жити зі мною».
«А ви, додав Богдан з усмішкою, можете переїхати в мою однушку. Скромно, але безкоштовно».
Ярина вибухнула:
«Ви з глузду зїхали?! Ми з дитиною ютимемося, а ви тут житимете на широку ногу?! Ніколи!»
Вдаривши дверима, вона вилетіла. Тарас, червоний від сорому, пробурмотів: «Вибач вагітність» і побіг за нею.
Марія лишилася сидіти, збентежена.
Спогади обірвалися різким болем. Вона зажмурилася. Де вона?
Увійшла медсестра, хмура, мов осіння хмара.
«Па пані, де я? Що зі мною?»
«Ви не памятаєте? холодно відповіла та. Напали на літню жінку. Її ледь відкачали».
«Що?! скрикнула Марія. Я нікого не чіпала!»
Медсестра мовчки зробила укол і вийшла.
Незабаром зайшла жінка років шістдесяти Оксана.
«Привіт. Ти, мабуть, Марія? Я тут недавно, але вже зрозуміла: це не лікарня. Це будинок для тих, кого рідні «відправили на спочинок».
Марія збентежилася:
«Але в мене є квартира, пенсія! Тарас ніколи б так не вчинив!»
«У всіх тут «було все». Але ось ми тут. У когось раптовий «маразм», у інших «агресія». Все можна підлаштувати».
«Я не хвора!» скрикнула Марія.
«Тоді згадай: перед цим було щось дивне?»
Вона задумалася. Останні дні були важкі. Але щось згадувалося Ярина частіше приносила їжу. Особливо ті солодкі пампушки, після яких завжди хотілося спати Думки плуталися.
«Це вона Вона мене ненавидить. Але Тарас Богдан вони мене знайдуть!»
Оксана похитала головою:
«Не сподівайся. Тут немає телефонів, листів. Ми як небіжчики. Все «оформлено».
«Я не здамся! Я втечу!» рішуче сказала Марія.
«Зараз не можна. Бачила ту медсестру? Вона не просто зла вона небезпечна».
Марія похолола, але стиснула руку подруги:
«Ми виберемося. Будь-якою ціною».
«У нас є шанс, прошепотіла Оксана. Тут є одна добра медсестра Настя. Вона допоможе».
«А в мене є Богдан! радісно скрикнула Марія. Він колишній військовий. Нас не залишить!»
Наступного вечора, коли Настя увійшла до палати, вона прошепотіла:
«У вас дві хвилини. Швидше».
Тремтючими руками Марія набрала номер.
«Богдане, це я Вирви нас звідси!»
Не пройшло й півтори години, як під вікнами заревіли сирени.
«Вони тут! Ми врятовані!»
Поліція увірвалася всередину. Богдан біг попереду. Він обняв Марію:
«Ярина мене обдурила Казала, що ти сама не хочеш бачити нікого»
Марія повернулася додому. Оксану запросили пожити у них.
Коли Тарас дізнався правду, він був у шоці. Було порушено справу проти керівництва будинку. Яри