У сні, немов у казці, відбувалося моє весілля. Чоловік мій, як із жартів, схопив величезний шматок торта й розмазав його мені по обличчю, регочучи на всю залу. Та я вирішила помститися.
Ми були разом із самого дитинства. Зі шкільних лав нерозлучні, спільні друзі, перше кохання, як у найкращих історіях. До двадцяти пяти ми вже знали час будувати родину. Весілля здавалося природним продовженням нашої долі.
Я готувалася до цього дня ретельно: обрала найкращу сукню, запросила візажистку, оплатила дорогі процедури усе, аби виглядати досконало. Коли зібралися друзі й родичі, здавалося, що все йде, як у моїх мріях.
Допоки ми не підійшли до весільного торта.
У нас існує звичай: молодята розрізають торт і годуть один одного шматочком. Я взяла ніж, він допоміг і тут мій чоловік похитнувся до вуха й прошепотів:
А що, якщо я занурю твоє обличчя у торт? Буде смішно.
Навіть не думай. Це зруйнує все.
Гаразд, усміхнувся він, і я подумала, що розмова скінчена.
Та за хвилину він схопив величезний шматок і розмазав його мені по лиці. Потім зареготав на всю залу. Гості теж сміялися, аплодували, знімали на телефони.
Ну що, оцініть жарт! Я ж казав буде весело! радісно скрикнув він до друзів.
Весело було всім, окрім мене. Я стояла у дорогій сукні, зі зруйнованою зачіскою та макіяжем, і плакала. Усе, у що я вклала душу, в одну мить розлетілося на шматки.
Він продовжував веселитися, доки я не зробила те, чого він точно не очікував.
Я взяла ще більший шматок торта й розмазала йому по костюму, що коштував майже пятдесят тисяч гривень. Наречений миттєво припинив сміятися, а от його друзі реготали ще голосніше.
Ти знаєш, скільки це коштує?! Цей костюм дорожчий за твоє життя! закричав він.
Знаю, відповіла я спокійно. Тепер тобі не смішно, так? Ну, я ж просто пожартувала. Неприємно, га?
Я зняла обручку, поклала йому в долоню й вийшла із зали з гордо піднятою головою. У ту мить я вирішила: наш шлюб не розпочнеться зі знущання. Ми розлучаємося. Крапка.
