Ну що, свідоцтво про шлюб таки надійніша річ, ніж просто жити разом? жартували чоловіки з Надею.
Не піду я на зустріч через тридцять років після інституту, а то потім депресія навалить. Хай ідуть ті, хто кожен рік збираються їм не видно, як самі змінилися, прокричала Надія в телефон єдиній подрузі.
Та що ти так боїшся? Ми ж бачилися пять років тому, і ти була нічого собі, здивувалася Марія. Чи то сильно погладшала?
Та годі вже, не хочу і все, не наполягай, Марино!
Надя вже збиралася закінчити розмову, сподіваючись, що Марія зрозуміла, але подруга вчепилася міцно:
Надю, нас і так уже мало лишилося.
Що, хтось помер? Надя мимоволі здригнулася. Вона й сама вважала себе не молодою, але ще не настільки, щоб однолітки почали відходити у вічність.
Та ні, дехто просто виїхав за кордон. А помер у нас ще давно, двадцять пять років тому, Андрій Кущ, молодий ще був, я тобі казала.
Тож не впершись, збирається весь наш потік чотири групи, а на ділі лиш тридцять людей. Ти ж сина вже одружила? Ось і можна трохи розвіятися.
Марія ще щось говорила, а Надя знову згадала Андрія Куща. У нього завжди були темні кола під очима й важкий погляд, і хлопці вважали його слабаком.
А виявилося у нього було хворе серце. Він добре вчився, мріяв збудувати міст у рідному містечку, але не встиг. А що встигла вона, Надя?
Зустрічалася з Богданом, будівельником, куди й сама після інституту влаштувалася. Він працював вахтами: то в їхньому місті, то їхав додому.
Довго зустрічалися, Богдан навіть перед усіма називав її дружиною. Казав, що цивільний шлюб справжнє кохання, адже люди живуть разом не через папір, а через почуття
А коли Надя зрозуміла, що чекає дитину, Богдан раптом не приїхав на вахту. Виявилося у нього троє дітей, а дружина захворіла. Він звільнився, навіть не попередивши її.
Надя вирішила не вимагати нічого від чоловіка з трьома дітьми та хворою дружиною.
Пішла з будівництва, поки ніхто не здогадався. Хіба що хтось із мужиків кепкував на останок:
Ну що, свідоцтво про шлюб таки надійніше?
Але їй було вже байдуже. Влаштувалася в продуктову крамницю біля дому завдяки сусідці. Домовилися, що Надя, навіть коли стане матірю, буде працювати два дні.
Мати погодилася сидіти з Олегом, хоч і лаяла доньку:
Я тебе виховувала не для такого!
Саме так і виховувала! вибухнула Надя.
Сподівалася, що хоча б ти будеш розумнішою! Навчання на денному на своїх плечах тягнула, а ти голос матері тремтів.
Яке коріння, таке й насіння, відповіла Надя й одразу ж пожалкувала.
Обнялися, плакали разом Але що тепер зміниш?
Тому, коли Марія запрошувала на зустріч через пять років після випуску, Надя не пішла.
Вони там будуть хвалитися сімями, роботою, показувати фотки, а вона миє підлоги в трьох місцях: у підїздах, школі й дитсадку. Про що їй з ними говорити?
А точніше про що їм із нею?
Для Олега вона була готова на все. Він став її єдиною радістю.
А коли син піш