Ти мені не дружина: ми ж не були в РАЦСі, правда?
Яка я тобі дружина? Ми що, до РАЦСу ходили? Штамп у паспорт ставили? Обручку на палець надівали?
Оксана опустила очі. Вона мріяла про все це, але роки минали, а життя йшло без офіційностей.
Ні! Ні! І ні! гаркнув Олег. Ти мені ніхто! Звідки тобі в голову взялося, що можеш називати себе дружиною?
Олежку, не мовчи, поговори зі мною! благала вона, торкаючись його руки.
А тобі є що додати? він відсторонився. Ти й так бовкнула зайве!
Та я ж нічого не сказала пробурмотіла Оксана.
Заруби собі на носі: мовчання золото! Особливо для тебе! він демонстративно повернувся до вікна.
Годі надуватися, коханий! вона підсунулася ближче.
Краще б язика за зубами тримала! Олег розвів руками. Звідки у вас, жінок, такий талант однією фразою все зруйнувати? Вас у школі вчать, як чоловіків до інфаркту доводити?
Оксана подумала, що він образився через ранкову сварку: Олег розбив дві чашки свою та її.
Ну як так можна? палкувала вона. У людей руки як руки, а в тебе граблі! Свою розібєш то ладно, навіщо мою чіпав? Спеціально, щоб улюблених не залишилося?
Звичайна побутова перепалка. Таке варто пропускати крізь вуха. Але Олег, надувшись, пішов на роботу, а повернувшись, увесь вечір тримав крижане мовчання. Ігнорував її, не прийшов до вечері, хоча вона звала тричі. Час було миритися.
Та годі тобі, купимо нові чашки в «Амсторі» у суботу! А руки ну, потренуєшся!
Які ще чашки?! Олег блиснув очима. Ти взагалі розумієш, що наробила своєю базіканням?
Я можу вибачитися зніяковіла Оксана. Не сердься!
Вибачитися? він зареготав істерично. Якби твої слова можна було стерти «пробач», я б зараз на сьомому небі був! А так ти мене просто добила!
Боже, та що я такого сказала? їй нарешті дійшло: справа не у посуді.
А хто сьогодні заявив моїй начальниці, що вона розмовляє з дружиною Олега?! він трясся від люті.
Ти в душі був, телефон дзвонив залепетала вона. Я відповіла, сказала почекати. Вона запитала, хто я. Ну, назвалася дружиною. А коли передала слухавку вона вже кинула. Що тут кримінального?
Ти ще питаєш?! Олег почервонів, жила на скроні заплясала. Яка ти мені дружина? Ми в РАЦС ходили? Штамп ставили? Обручку надівали?
Оксана ковтнула. Вона мріяла про це, але
Ні! Ні! І ні! верещав він. Ти ніхто! Яким правом ти себе дружиною уявила?
***
І довго цей цирк триватиме? усміхнулася Надія Степанівна.
Мам Оксана насупилася. Зараз інші часи. Тобі мене судити? Після тата сама з ким тільки не крутила!
Не бреши на матір! та зберегла усмішку. У мої роки плітки не чіпляються. А ти молода подумай про майбутнє!
Мам, пятдесят пять не старість! Тебе ще заміж може винести!
Знайдеться порядний чоловік чому б і ні? вона поправила сиві пасма. Поки сурогатами обходжуся.
Ото ти даєш! фыркнула Оксана.
Тоді мати стала серйозною:
Оксанко, я розумію: зараз багато хто співживе, дітей народжує. Але юридично це цивільний шлюб. Жодних гарантій!
Якщо є любов, гарантії не потрібні.
Любов піде залишиться пустота. А офіційний чоловік хоч аліменти, хоч частку в майні. А так навіть через суд нічого не вибєш!
У нас з Олегом усе чудово! Шість років разом. Навіщо штамп? Зарплати у нас однакові.
Непереконливо! матір погрозила пальцем. Хоч натяками підводи його! Називай «чоловічком», жартуй про «дружиночку». Нехай звикає. Потім під вінець!
А раптом злякаю? Оксана похитала головою. Щастя крихке не випробовуй долю!
Твоє життя, зітхнула Надія Степанівна. Але памятай: відповідальність ознака дорослості. А у вас суцільна безглуздість.
***
Поради матері засіли в голові. Шлюб це страховка для жінки. Подруга Марічка теж наполягала:
Уяви: візьмете іпотеку. Оформлять на Олега. А якщо розійдетеся?
Песимістка!
Допустимо, він захоче квартиру племіннику подарувати. Ти навіть пікнути не зможеш! Суд без штампа марна трата нервів.
Чеків назбираю, свідків знайду!
Або Марічка лукаво посміхнулася, просто розпишись з ним.
Мама теж радить «чоловічком» дражнити. Привчати потихеньку.
Ну то й дій!
***
Оксана почала називати Олега «чоловіком» при кожній нагоді. Той спочатку сміявся, але потім звик. Вона й сама повірила в цю гру поки не відповіла начальниці Олега тим фатальним: «Це його дружина».
***
Ми ж шість років разом! голос Оксани тремтів. Я