Розумієш, він зовсім з глузду зїхав. Вчиться погано, додому пізно приходить…
Оксана Іванівна поставила на стіл дві чашки з кавою та підсунула подрузі тарілку з печивом. За вікном моросив жовтневий дощик, а в квартирі було затишно й тепло. Наталка, як завжди, виглядала бездоганно акуратна зачіска, ледве помітний макіяж, елегантна блузка. У свої пятдесят вісім вона вміла доглядати за собою.
Оксанко, дякую тобі велике, що погодилась допомогти, Наталка взяла чашку й вдячно посміхнулась. Чесно кажучи, я вже й не знала, до кого звернутися.
Та годі, Наталко, ми ж стільки років дружимо. Звісно, допоможу, Оксана сіла навпроти та уважно подивилась на подругу. Розказуй усе по порядку. Що трапилось з твоїм Віталіком?
Наталка зітхнула й потерла скроні.
Розумієш, він зовсім з глузду зїхав. Вчиться погано, додому пізно приходить, а вчора я знайшла у нього в кишені якісь таблетки.
Господи, Оксана притиснула руку до грудей. Наркотики?
Не знаю. Може. Я так злякалася. А він нічого не пояснює, лише грубить. Каже, що це не моя справа.
Оксана похитала головою. Вона добре знала Віталіка онука Наталки, сімнадцятирічного хлопця, який залишився без батьків і жив з бабусею. Раніше він був слухняним хлопчиком, але останнім часом став якимось похмурим і замкненим.
А що пропонуєш? запитала Оксана.
Мені потрібні гроші на приватного детектива, Наталка говорила тихо, ледь не шепотом. Хочу дізнатися, з ким він спілкується, де пропадає. Може, потрапив у погану компанію.
Скільки потрібно?
Пятнадцять тисяч. Я знаю, що це багато, але обіцяю повернути через місяць. Як тільки пенсію отримаю.
Оксана не роздумуючи підвелась і пішла до шафи, де зберігала заначку. Наталка була її найкращою подругою вже більше двадцяти років. Вони познайомились на роботі, коли ще були заміжніми, виховували дітей, будували плани. Потім доля розвела їх по різних містах, але вони не втратили звязок. Листувались, дзвонили, навідували одна одну.
Коли Оксана овдовіла, саме Наталка підтримувала її, допомагала пережити горе. А коли в Наталки трапилась біда загинули її син і невістка в автокатастрофі, залишивши маленького Віталіка, Оксана одразу приїхала й допомагала організувати похорони, оформити опікунство.
Тримай, Оксана простягнула подрузі конверт із грішми. І не думай про повернення. Якщо знадобиться ще, скажи.
Наталка взяла конверт і міцно обняла Оксану.
Ти в мене найкраща, прошепотіла вона. Не знаю, що б я без тебе робила.
Вони ще довго сиділи на кухні, пили каву й говорили про життя. Наталка розповідала, як важко виховувати онука одною, особливо у підлітковому віці. Оксана радила, ділилась досвідом виховання власного сина.
А твій Андрій як? запитала Наталка. Давно його не бачила.
Добре живе. Сімя в нього чудова, робота стабільна. Тільки дзвонить рідко, дуже зайнятий.
Зрозуміло. У всіх діти розлетілись, хто куди.
Наталка зібралась йти лише ввечері. Оксана провела її до ліфта, вони попрощались, і подруга зникла за закритими дверима.
У квартирі стало тихо. Оксана прибрала посуд, полила квітки на підвіконні та сіла до телевізора. Але фільм не йшов у голову весь час думала про Віталіка. Хороший був хлопець, чемний, розумний. Невже й справді звязався з наркотиками?
Наступного дня Оксана пішла до поліклініки на плановий огляд. У черзі до терапевта сиділа її сусідка Галина Степанівна.
Оксанко, привіт, привіталась сусідка. Як справи? Щось давно тебе не було видно.
Та все нормально. Вчора подруга приїжджала, у неї проблеми з онуком.
А яка подруга? Та, що на чорній іномарці їздить?
Оксана здивувалась. Наталка справді приїхала на машині, але ніколи не казала, що в неї є авто.
Може. А звідки ти знаєш?
Та я бачила, як вона від твого підїзду відїжджала. Гарна машина, мабуть, дорога.
Оксана нахмурилась. Якщо в Наталки є така машина, навіщо їй позичати гроші? Але потім подумала, що, можливо, авто не її. Може, хтось підвіз.
Через тиждень Наталка подзвонила й повідомила гарні новини.
Оксанко, уявляєш, з Віталіком усе гаразд! Виявилось, що таблетки були звичайні вітаміни. Він просто соромився признатись, що почав ходити до спортзалу й пє спортивні добавки.
Слава Богу, з полегшенням зітхнула Оксана. А детектив що каже?
Та якого детектива? Ми з Віталіком поговорили по-душному, і він усе розповів. Виявляється, закохався в дівчину з паралельного класу, тому й поводився дивно. Молодість, знаєш.
Оксана усміхнулась. Справді, підлітки народ непростий. Добре, що