Вже інший? Галино, хоч би подумала, що люди скажуть!” – шепотіли сусідки, побачивши у вдови на подвір’ї чоловіка.

Обучение жизнью

**Щоденник. Роздуми про сімю**

Вже інший? Люди, мабуть, тільки й чекали, щоб заговорити, як побачили вдову Олену з чоловіком у дворі.

У нашому селі, де всі знають, хто кому кум, хто як садить буряки, а хто скільки разів одружувався, нічого не сховаєш. Тому, коли вдова Олена привела до хати нового чоловіка, усі перешіптувались: «Ну от, не витримала». Та вголос мовчали адже Олена була жінкою працьовитою, порядненькою, та ще й сама двох дітей годувала.

Іван зявився у них восени. Мовчазний, з руками, що вміли й сокирою рубати, й хату лагодити, і з очима, які дивилися на дітей не згори, а з тихою думкою: «Все буде добре». Хоч Катрусі було вже вісім, а Василеві одинадцять, справді батька вони майже не памятали він пішов, коли вони ще в перший клас ходили.

Перші дні Катруся оглядала вітчима з-під лоба.

Мамо, а він у нас довго залишиться? якось спитала.

Як Бог дасть, дитино. Він добрий чоловік, відповіла Олена й тихо додала: Я втомилася сама.

А ми ж тобі допомагали! обурився Василь.

Допомагали. Але ви діти. А жити хочеться не лише в турботах, а й у добрі.

Іван не ліз зі словами. Чекав, поки його приймуть. Просто щоранку колов дрова, лагодив паркан, а одного вечора приніс курчат у кошику:

Треба господарство піднімати. Та й діти свіжих яєць варті.

А ти чому це робиш? Катруся дивилась насторожено, але курчата їй подобались.

Бо тепер я з вами. І хоч не рідний, але жити разом значить ділити й працю, і добро.

А мій тато теж мав курей?

Іван замовк, а потім сказав:

Твій тато був доброю людиною. Я його знав. Ми разом у млині працювали. Він часто про тебе розповідав. Ти виразно на нього схожа.

Катруся мовчазно сіла на призьбі й дивилась, як Іван годує курей. І вперше подумала: «Він не хоче стати замість тата. Він хоче бути поряд».

Взимку Іван почав вчити Василя тесати.

Оце стругач. Не як у телефоні клацати тут руки мають знати ремесло.

Я не граю! буркнув Василь.

Та я й не лаюсь. Просто справжній чоловік має вміти і голови, і рук.

А ти чому ніколи не кричиш?

Іван усміхнувся.

Бо крик нічого не дає. Краще один раз пояснити, ніж сто разів злитись.

Навесні в селі була толока чистили криницю біля гаю. В

Rate article
Histoires de Vies
Add a comment

one × two =