Все! Моя терпіння урвалося! гримнув Олег, як тільки з Марічкою зайшли до хати. Ти коли-небудь навчишся тримати язик за зубами?
А що я такого сказала? обурилася Марічка.
І ще питаєш? проказав Олег із зловісною посмішкою. Ти, моя дорога, вже всі межі перейшла! Виховувати тебе доведеться!
Олеже, а в чому, власне, справа? відступаючи, запитала вона.
Справа в тому, що твоя поведінка навіть задовільною не є! Сама хрін-морквина, а гонору як у графа!
Не всім же бути такими довгограблими, як ти! відповіла Марічка. А дівчина має бути ніжною та витонченою!
А ще тихою, слухняною й покірною! Чого тобі бракує! Олег розстебнув ремінь і витягнув його із штанів. Виховувати тебе доведеться, як батьки наказували!
Ти з глузду зїхав? відступаючи, скрикнула вона. Ти мене що, бити збираєшся?
Виховувати! огризнувся Олег. А ще покарати за довгий язик! Ти ж мою матір сьогодні ледь не до інфаркту не довела!
А хай не несе дурниць! відповіла Марічка. З якої радості я маю знімати туфлі, які, до речі, у пакеті принесла, щоб одягати її смердючі капці? Не з моїм зростом, знаєш, на низькому ходу вигулюватися!
Нормальні капці! наступаючи, скрикнув Олег. Для гостей!
А з яких це пір гості мають мити посуд, а потім і плиту? трохи нахиливши голову, запитала Марічка. До того ж, не терплю, коли мені наказують!
Ось тому зараз і отримаєш! Ти моя дружина, а поводишся, ніби королівна недобита! Так я тебе зараз добю, щоб мужа шанувала! І його родину поважала!
А хай поводяться нормально! Марічка встигла прослизнути в кімнату. Самі хамують, а я що, мовчати маю? Так і ти мав свою дружину захистити! Ось яка я маленька й тендітна! А вони мене ображають! Надула губки, але пильно стежила за чоловіком.
Якби ти поводилася згідно зі своїм зростом і статусом, ніхто б тобі не хамив! Але в тебе завжди своя думка! Ось я зараз її з тебе вибю!
Будь ласка, не треба! шмигнула носом Марічка. Ти мені зробиш боляче!
Ще як зроблю! задоволено відповів Олег. Так зроблю, що до кінця життя свого місце знатимеш! З виду маленька, а ставиш себе, ніби королева!
Не треба! верескнула вона, відскочивши до стіни і згорнувшись у клубочок.
Олег підійшов упритул і замахнувся ременем:
Треба! Із таких нахабних дурниць вибивати треба! Інакше ви нічого не розумієте!
Знайомство Олега з батьками майбутньої дружини залишилося в його памяті назавжди.
Богдан Іванович, який наполягав, щоб його називали «тато Бодя», довго тряс Олегову руку, а потім міцно обійняв:
Сину! Та я ж для тебе все, що завгодно, робитиму! Усе життя про сина мріяв, а Наталко мені тільки доньку народила і на тім зупинилася! А я ж мріяв про рибалку з сином, про футбол, про полювання! Це ж син! А не всі ці жіночі плетіння-приплетіння! А з тобою, зятечку, ми тепер розвернемося!
Радий, тато Бодя, зніяковіло сказав Олег. Я в рибалці не майстер.
Та годі! Ми всі не майстри! засміявся тато Бодя. Головне, що в мене син буде! А рибалці я тебе навчу! Чому завгодно навчу!
Якщо час буде
Ти ж не розумієш, яке ти для мене щастя! у чоловікових очах блиснули сльози. З ними ж і поговорити ні про що! кивнув у бік доньки та дружини. А ми з тобою можемо й про машини, й про космос, й про те, як важко жити серед жіночої зграї!
Наталка Миколаївна відсунула чоловіка від майбутнього зятя й запросила до столу:
Це його болячка! вибачливим тоном сказала вона. У нього пять сестер, та й працює в жіночому колективі. Він мене мало не в пологовому не залишив, коли я сказала, що не сина народила. Тепер у нього буде з ким душу відвести!
Чим зможу, скромно відповів Олег, сідаючи на стілець.
Думаю, зможете, Олеже, посміхнулася Наталка Миколаївна. Якби ви знали, як він про сина мріяв! Навіть із Марічки намагався хлопця виховати добре, що я вчаси втрутилася! Дівчина має бути ніжною, ласкавою, витонченою! глянула на чоловіка: А не тим, що ти з неї робити намагався!
Тато Бодя невдоволено зробив гримасу, але з доброю усмішкою подивився на Олега.
От бачиш! помітила Наталка Миколаївна. Досі на нас ображається. Буває, прибіжить розповісти щось, а потім зрозуміє, що не жіноча це тема. Махне рукою, вилає щось у кулак і піде. Буває, що й словами за день не перекинемося. Але з твоїм приходом, Олеже, погладила його по руці, він ожив!
Але якщо він тобі сильно докучатиме скажи! Не соромся! Я його швидко приборкаю!
Н