Останнім часом донька розлучилася і з маленькою дитиною переїхала до нас у тісну квартиру.
Нещодавно моя донька розійшлася з чоловіком і оселилася з дитиною у нас. Ми живемо в маленькій двокімнатній квартирі з чоловіком. Я думала, що поки донька у декреті, вона могла б трохи пожити з малям у моєї матері. Але тепер це неможливо мама, незважаючи на свої 68 років, вийшла заміж і переїхала до свого нового чоловіка.
Коли мама подзвонила мені та сказала, що готується до весілля, спершу я подумала, що це жарт адже їй уже 68! На жаль, це була правда. Мама довгі роки жила сама, її перший чоловік помер двадцять років тому. Мені було 35, коли я вийшла заміж і покинула батьківський дім. Тепер я живу з чоловіком і дітьми у місті, навіджую маму кілька разів на місяць, особливо на свята.
Мама, слава Богу, почувається добре і сама справляється з усіма домашніми справами. Ми з чоловіком приїжджаємо, коли потрібно прополоти город чи нарубати дров, а в іншому вона справляється сама.
І ось тепер вона вирішила привести до себе чоловіка. Це справжня зрада з її боку! Вона не мала права так вчиняти. Її наречений ровесник, старий знайомий, з яким вони зустрічалися ще в молодості, а кілька років тому знову почали бачитися. На початку липня вони оформили шлюб у ЗАГСі, а весілля відбулося в ресторані дуже скромне, лише для найближчих.
Ми з чоловіком і дітьми не пішли на весілля на мою думку, це просто сором! Навіщо це було потрібно мамі? Могла б жити й без цього. Я категорично проти цього шлюбу і досі не можу з цим змиритися. У мами великий будинок, де вони тепер живуть разом.
Її новий чоловік не має ніякого майна лише трьох дітей і купу онуків. Навіщо вона так вчинила? Як вона могла так з нами вчинити? Тепер, коли вони офіційно одружені, її чоловік може претендувати на нашу спадщину. А ми живемо у маленькій квартирі, де ледве поміщаємося втрьох.
Нещодавно моя донька розлучилася і з дитиною переїхала до нас. Тепер я допомагаю їй доглядати малюка. Син живе з дівчиною в орендованій квартирі. Я сподівалася, що донька могла б трохи пожити у мами, поки у декреті, але тепер це неможливо адже мама почала нове життя.
Майже місяць ми не розмовляли. Недавно дзвонила тітка з села, мамина сестра, і почала нас повчати. Каже, що ми погано себе поводимо, що мама теж має право на щастя. Мовляв, нам варто радіти за неї. Думати про спадщину не дуже чемно, коли мама ще жива. Але хай би мене теж зрозуміли!
Може статися, що замість маминого будинку ми отримаємо якогось старого незнайомого діда з купою проблем та його бідними родичами, які точно не відмовляться від своєї частки майна. Тому я вважаю, що в цій ситуації я маю рацію, а мама ні.