Оленко, можу я в вас на літо залишуся? промовила Надія Степанівна, витираючи руки кухонним рушником. Квартиру мою затопили сусіди зверху, тепер ремонтувати треба. Будівельники кажуть, що до осені не встигнуть.
Ольга завмерла з половником у руці над казанком борщу. Літо з свекрухою? Три місяці під одним дахом? Вона подумки перелічила всі майбутні канікули дітей, чоловіка відпустку, поїздки на дачу І весь цей час поруч буде Надія Степанівна зі своїми зауваженнями, порадами й невдоволеним виглядом.
Звісно, мамо, почула Ольга власний голос. Звісно, залишайтеся. Куди ж вам ще подітися.
Ось і добре! зраділа свекруха. Я ж не обуза вам, допомагатиму, за внуками догляну. Олежко на роботі пропадає, а ти сама з дітьми мучишся.
Олег справді затримувався допізна в офісі, але Ольга чудово справлялася з десятирічним Івасиком і семирічною Марійкою. Справлялася доти, поки в їхнє спокійне життя не врилася Надія Степанівна зі своїми порядками.
Вже наступного дня свекруха взялася за «наведення ладу». Вона перемила весь посуд знову, бо, на її думку, Ольга погано змила мийний засіб. Переклала продукти в холодильнику, пояснивши, що ковбаса має лежати лише на верхній полиці, а не де попало. Дитячі іграшки акуратно склала в коробки й прибрала в комору.
Нащо в домі безлад розводити? заявила вона Марійці, яка шукала свою улюблену ляльку. Погралася прибери на місце.
Марійка заплакала, а Ольга, стиснувши зуби, пішла діставати іграшки назад.
Надіє Степанівно, діти мають почуватися вдома вільно, спробувала заперечити вона.
Вільно це ще не значить «як свиня», відрізала свекруха. За мого часу діти були вихованими.
Івасик, почувши розмову, похмуро буркнув щось під ніс і пішов у свою кімнату. Він взагалі уникав бабусю, а вона постійно робила йому зауваження: то музику слухає голосно, то за компютером сидить довго, то з друзями на вулиці галасує.
Ввечері Олег прийшов із роботи втомлений і голодний. Ольга, як завжди, розігріла йому вечерю, але не встигла подати, як втрутилася Надія Степанівна.
Олежку, ти зовсім схуд! нарікала вона, накладаючи синові повну тарілку борщу. Оленька погано тебе годує, одні ці магазинні напівфабрикати. Я завтра на ринок сходжу, мяса справжнього куплю, котлет нароблю.
Мамо, не треба, у нас усе є, намагався зупинити її Олег, але мати вже розійшлася.
Що значить «не треба»? Ти мій син, я про тебе дбаю! А то дивлюся, зовсім вас тут запустили Сорочки не прасовані висять, шкарпетки з дірками. За мого часу дружина слідкувала за чоловіком, як слід.
Ольга відчула, як усередині в ній закипає. Вона цілий день прала, прибирала, готувала, відводила дітей до школи й на гуртки, а тут ще й докори в недостатній турботі про сімю.
Я піклуюся про сімю, сказала вона тихо, але твердо. Просто у нас інші часи, Надіє Степанівно.
Часи-часи, знизала плечима свекруха. А сімя одна на всіх лишилася.
Олег мовчав, методично ївши борщ. Він ніколи не втручався у конфлікти між дружиною й матірю, відсиджуючись осторонь. Ольгу це дратувало найбільше чоловік міг би й заступитися іноді.
Через тиждень спільного проживання стосунки нагрілися до межі. Надія Степанівна критикувала все: як Ольга готує, як виховує дітей, як веде господарство. Вона вставала о шостій ранку й починала гуркотіти на кухні, готуючи сніданок «як слід». Діти скаржилися, що бабуся не дає їм спокійно поїсти, постійно поправляє, як тримати ложку й скільки жувати.
Мамо, може, поїдете до тітки Ганни погостювати? запропонував Олег під час чергової сімейної суперечки. Вона ж запрошувала вас.
То я тут зайва? обурилася Надія Степанівна. Допомагаю, стараюся, а мене виганяють! Ганна живе в комуналці, там місця нема. Чи я вам заважаю?
Не заважаєте, збрехала Ольга. Просто
Просто що? Кажи прямо, що думаєш!
Просто у нас різні погляди на життя, обережно промовила Ольга. І дітей ми виховуємо по-різному.
Ага! тріумфально вигукнула свекруха. Ось воно що! Значить, моє виховання вам не підходить? А Олежко яким виріс? Порядним чоловіком, працьовитим!
Мамо, годі, втомлено попросив Олег. Ми всі на нервах.
Не годі! не вгамовувалася Надія Степанівна. Я хочу зрозуміти, у чому моя провина. Чим я вам заважаю?
Ольга глибоко зітхнула. Накопичене роздратування рвалося назовні, але вона стримувалася з усіх сил.
Ви не заважаєте, повторила вона. Але в кожної сімї мають бути свої межі.
Межі! зневажливо фукнула свекруха. Для рідної матері межі! Оце часи настали
Івасик і Марійка зані