Сьогодні хочу розповісти про одну подію, яка назавжди змінила моє життя.
Ранком я їхав на роботу у Києві та зупинився на заправці. Біля входу стояла вагітна дівчина, літ 19, зі сльозами на очах. Вона попросила допомоги, але я, пошкодувавши, що не маю дрібних грошей, пройшов повз і сів у авто.
Та через хвилину серце не витримало я повернувся і запитав, як вона опинилася в такій ситуації. Дівчина, Оксана, розповіла, що посварилася з батьками через те, що вони не прийняли її вибору. Вона завагітніла поза шлюбом, і її вигнали з дому. Не маючи роботи чи заощаджень, вона опинилася на вулиці.
Я подумав і вирішив допомогти. Дістав візитку, попросив зателефонувати наступного дня. Вона подзвонила, і ми зустрілися у моєму офісі. Після співбесіди Оксана почала працювати спочатку відповідала на дзвінки, виконувала дрібні доручення. Але за рік вона стала моєю правою рукою, а згодом заступником директора. Зараз у неї власна родина, і вона щаслива.
Я зрозумів тоді: іноді найменша мить милосердя може змінити долю. Навіть коли здається, що нічого не можна врятувати.