Ми дуже сподівалися, що моя мама піде на пенсію, переїде в село й залишить мені й моєму чоловікові свою трикімнатну квартиру!
Хочу розповісти вам про мою сусідку Людмилу. Їй зараз 68 років. Вона жила сама у своїй просторій квартирі. Нещодавно моя сусідка здала її в оренду й вирушила у подорож.
Її донька Наталка прийшла до мене й почала скаржитися:
Що це моя мати витворяє? Вона мене так розчарувала! Тепер моя свекруха кричить, що й я на старості років зїду з глузду. Каже, яблуко від яблуні недалеко падає. А ми з чоловіком нещодавно взяли кредит на авто! Вже два місяці прострочуємо платежі. Ми так розраховували на маму: що вона нам допоможе! Але вона нас підвела здала квартиру й поїхала мандрувати!
Я здивовано подивилася на Наталку: чому її мама має платити за їхню машину? Але дівчина продовжувала:
Моя свекруха люта, що ми живемо в її хаті, а моя власна мати здала свою квартиру!
Я розумію, що Наталка очікує від мене співчуття. Але я вважаю, що Людмила вчинила правильно. Вона має право жити, як хоче. Чому люди думають, що жінка на пенсії мусить цілком присвятити себе дітям і онукам? Це ж несправедливо! Я запитала Наталку:
Чому ти не розраховуєш на себе й свого чоловіка? На власні сили? Чому не відкладала гроші 15 років шлюбу, щоб купити свою оселю? Тоді б свекруха не докоряла тобі.
Наталка відповіла:
Ми ж так сподівалися, що мама піде на пенсію, переїде в село, а ми отримаємо її трикімнатну квартиру!
Тоді я вирішила пожартувати:
А якщо Людмила ще й заміж вийде? У неї була подруга, яка поїхала у Туреччину, зустріла там чоловіка й одружилася. Тепер живе щасливо. Може, і твоя мати так зробить.
Після цих слів Наталка розгублено подивилася на мене. Недавно я бачила в інтернеті фото Людмили вона писала, що гарно відпочиває й радіє життю. Я щиро за неї зраділа. Вона вчинила мудро. Вік не перешкода для щастя, і ніколи не пізно знаходити нові радощі. А дітям варто памятати: щастя батьків в їхніх власних руках, а не в гаманцях дітей.