“Хочеш мого чоловіка? Він твій!” з усмішкою сказала дружина, дивлячись на незнайому жінку біля дверей.
“Почекай хвилинку, Олю! Хтось дзвонить у двері. Перетелефоную, як дізнаюся, хто це,” неохоче відповіла Наталка, закінчуючи розмову з підругою дитинства. Оля розповідала смішні історії про свято до дня народження своєї свекрухи, і Наталка вже ледь стримувала сміх, ніби дивилась комедійне шоу.
Вона підійшла до дверей, зазирнула у вічок і здивувалась. Чекала побачити сусіда стороннім у їхньому зачиненому підїзді було не так просто потрапити. Але за дверима стояла молода жінка з дивним виглядом, яку Наталка ніколи раніше не бачила.
Вирішила не відчиняти краще уникати контакту з незнайомцями, тим більше зараз, коли в місті повно шахраїв. У Наталки був принцип: ніяких розмов із випадковими людьми. Мошенники полюбляли довірливих, але вона до таких не належала.
Вона вже готувалася продовжити дзвінок Олі, але дзвінок у двері пролунав знову. Незнайомка була наполегливою вона точно знала, що хтось є вдома, і не збиралася йти геть.
Наталка була сама в квартирі її чоловік, Олексій, пішов до друга допомагати з роботами у дворі. Вона знову підійшла до дверей і уважніше розглянула жінку.
Щось у ній здавалося дивним і водночас жалюгідним, але Наталка не відчувала небезпеки.
“Що найгірше може статися, якщо я відчиню та попрошу її піти? Тоді зможу спокійно продовжити вихідні,” подумала вона. “Може, вона заплуталась або хоче щось продати.”
Рішуче Наталка відчинила двері. Жінка у коридорі відразу випросталась, нервово поправляючи волосся перед тим, як заговорити.
“Добрий день! Ви Наталка?” запитала вона, крутячи кінчик шарфа на шиї. “Хоча, звісно ж ви Навіщо я питаю?”
“Оце цікаво,” подумала Наталка. “Шахраї тепер й імена знають.”
“Хто ви і що вам треба? Ви вже пять хвилин тут. Я вас не запрошувала кажіть швидше або йдіть!” різко сказала Наталка.
“Олексій вдома?” несподівано запитала незнайомка.
“Оце так поворот!” здивувалась Наталка. “І його імя знає. Видно, підготувалась.”
“Ви до нього?” запитала Наталка, хоча хотіла відповісти інакше.
“Ні, я прийшла поговорити з вами. Хоча якщо Олексій тут, мені буде складніше,” відповіла жінка з дивною відвертістю.
“Складніше? Про що ви?” зацікавилась Наталка.
“Його немає. Що вам треба?”
“Можливо, краще зайти? Дивно обговорювати такі речі у коридорі,” жінка стала сміливішою.
“Анітрохи! Я вас не знаю і не впускаю незнайомців. Кажіть швидше,” відрізала Наталка.
“Ви справді хочете обговорювати деталі моїх стосунків із вашим чоловіком при сусідах?” жінка усміхнулась іронічно.
“Що? Які стосунки?” вигукнула Наталка голосніше, ніж планувала.
“Наталко, у вас все гаразд? Чому ви кричите?” почулось іззаду. Це була Іваненко, сусідка зверху, яка щойно вийшла з ліфта.
“О, добрий день, Іваненко! Все добре. Як там на дворі?” Наталка намагалась відволікти увагу.
“Схоже, на дощ,” відповіла сусідка, але не поспішала йти, цікавлячись ситуацією.
“Заходьте,” неохоче сказала Наталка, жестом запрошуючи жінку всередину.
Та уважно оглянула квартиру, зупиняючись поглядом на різних речах.
“У вас пять хвилин. Говоріть,” Наталка перегородила шлях до вітальні. “Ми не в музеї.”
“Мене звати Вікторія,” почала жінка, знімаючи шарф та пальто. “Ми з Олексієм закохані.”
“О, як шаблонно! Нічого оригінальнішого не придумали?” перебила її Наталка з саркастичним усміхом.
“Що тут шаблонного? Люди закохуються це нормально. Ви не перша, чий чоловік пішов,” впевнено відповіла Вікторія, намагаючись пройти повз.
“І ви впевнені, що він уже не любить мене, а любить вас?” Наталка досі посміхалась.
“Абсолютно! Інакше я б не прийшла,” сміливо сказала Вікторія.
“Проблема в тому, що мій чоловік нікого не любить. Він не вміє. Так що ви помиляєтесь, рибко,” спокійно сказала Наталка.
Вікторія хотіла щось відповісти, але в цей момент двері відчинилися, і увійшов Олексій
Олексій зупинився, побачивши незнайомку.
“Вікторія? Ти чого тут у вихідний? Щось із роботою?” він був збентежений.
“Ні, вона тут заради тебе,” насолоджуючись ситуацією, сказала Наталка.
“Заради мене? Що ти маєш на увазі? Щось трапилось?”
“Ні, коханий. Вона прийшла забрати тебе. Назавжди,” Наталка знову іронічно посміхнулась.
Вікторія, явно збентежена, швидко накинула пальто і попятилась до дверей.
“Вже йдеш? А як же Олексій? Хіба не заради нього ти тут? Чесно кажучи, я не маю нічого проти віддати його тобі,” жартувала Наталка.
Але Вікторія вже вийшла, не