Роки самотності: шість років випробування без коханої людини.
Марійка відчувала себе страшенно втомленою. Вона була сама вже шість років, як чоловік покинув її. Донька рік тому вийшла заміж і поїхала до іншого міста.
Марійці було лише сорок два чудовий вік для жінки. Друга молодість. Вона була гарною господинею, чудово готувала, а її квашені огірки з помідорами називали шедевром. Та кому тепер це потрібно? На балконі й так стояли ряди порожніх банок.
«Невже я пропаду одна, така гарна!» жалілася Марійка подругам. Відповідали: «Та ні! Шукай чоловіка! Одиноких повно».
Одна порадила звернутися до агенції «Найкращий чоловік». Марійка подумала, що це трохи дивно й соромно йти до агенції. Але з іншого боку вже сорок два, і ця цифра дратувала. Бабусині годинники на стіні дзвінко відмірювали марнотратні хвилини.
І Марійка пішла до агенції. Привітна жінка в полуничних окулярах промовила:
У нас справді найкращі. Давайте разом переглянемо базу, сідайте поруч!
Так, усі вони гарні, усміхнулася Марійка. Але як пізнати людину? Як зрозуміти, що він твій?
Усе продумано, відповіла жінка. Ми даємо тиждень. Достатньо часу, щоб зрозуміти він твій чи ні. Чи варто продовжувати, чи шукати іншого.
Що даєте?
Чоловіка!
Як це?
Ось так! Тиждень він живе з тобою. Послухайте, ми тут не соромязливі наречені, ми говоримо прямо про справу. У нас немає маніяків чи божевільних.
Марійці раптом сподобалася ця ідея. Разом із жінкою вони вибрали пятьох кандидатів. Марійка заплатила невелику суму, поспішно повернулася додому. Перший мав прийти вже цього вечора.
Вона вдягла зелену сукню кольору надії. І сережки з діамантами, які діставала з давньої шкатулки так рідко.
Дзеньк! дзвінок у двері.
Марійка спершу глянула у вічко. І побачила троянди. Вона навіть тихо скрикнула від радості. Відчинила. Чоловік був елегантний, так, як на фото.
Вони сіли за стіл, Марійка всього наготувала. Букет поставила посередині. Вона потайки дивилася на приємного гостя й думала: «Усе! Інших не треба. Цей!»
Почали їсти салат. Майбутній чоловік поморщився: «Чому так пересолено?». Марійка збентежено посміхнулася, поклала йому смажену свинину. Він відкусив шматочок: «Жорстко». Йому не сподобалося й усе інше. З хвилювання Марійка забула про головне вино, яке так довго вибирала. Налляла, промовила: «Ну, за знайомство!». Гість понюхав келих, трохи відхлипнув: «Якесь дешеве». Підвівся: «Ну, подивимося, як у тебе тут»
Марійка взяла букет, простягнула йому: «Я взагалі не люблю троянд. До побачення».
Вночі вона трохи поплакала, їй було боляче. Але попереду були ще чотири знайомства.
Другий прийшов наступного вечора. Увійшов упевнено: «Ну, привіт!». Від нього пахло горілкою. Марійка запитала: «Вже десь відзначив нашу зустріч?» Він усміхнувся: «Ой, годі! Слухай, телевізор є? Там зараз матч починається. Динамо Шахтар. Разом обговоримо все». Марійка різко відповіла: «Телевізор дивися вдома».
Вночі знову плакала сама.
Через день прийшов третій кандидат. Не красен