Заручинися через Колю
Щасливе дитинство у Колі закінчилося у пять років. Одного разу батьки не прийшли забрати його з садочка. Усіх дітей уже розібрали, а хлопчик сидів за столиком і малював себе, маму й тата. Вихователька поглядала на нього й чомусь постійно витирала щоки. Потім підійшла, схопила на руки, міцно пригорнула й промовила:
Щоб не сталося, ти не повинен боятися, Колюню. Тепер тобі треба бути сильним. Зрозумів мене? Зрозумів, малюку?
Я хочу до мами, відповів він.
Зараз прийдуть тітка й дядько. Ти підеш з ними, Колюню. Там буде багато інших діточок, тільки не плач.
І вона притулилася до нього своїм мокрим обличчям.
Потім його взяли за руку й повели до машини. На запитання: «Коли його віддадуть мамі», йому сказали, що мама з татом далеко й сьогодні не зможуть прийти. Колю поселили у спільну кімнату з такими самими хлопцями. Але батьки не прийшли ні завтра, ні післязавтра. Хлопчик дуже сумував і плакав уночі, через що в нього піднялася температура.
Лише тітка у білому халаті після одужання серйозно поговорила з ним. Вона сказала, що його батьки тепер дуже далеко, на небі. І не можуть звідти спуститися. Але вони завжди поруч, дивляться на нього, знають про нього все, тож він повинен добре поводитися й не хворіти, щоб вони не засмучувалися.
Але Коля не повірив. Він дивився на небо й не бачив там нікого, крім пташок і хмар. Тоді він вирішив знайти їх за будь-яку ціну.
Спочатку він ретельно оглядав подвіря під час прогулянок. Нарешті знайшов невелику дірку за кущем. Там були вигнуті прути паркану. Але пролізти він міг лише наполовину. Тоді хлопчик почав рити підкоп. Повільно справа просувалася земля була пухка, з піском. Незабаром унизу, де проміжок між прутами був найбільшим, утворився лазик.
Коля проліз крізь нього й опинився на волі. Що є сили кинувся геть від ненависного притулку так, здається, його називали інші хлопці. Але міста він не знав і незабаром заблукав. Коля наполегливо шукав свій дім, але будинки були однаковими.
Раптом він побачив на переході жінку, дуже схожу на маму. Таке саме плаття в горошок, охайний пучок світлого волосся.
Мамо! кинувся Коля до неї.
Але вона не почула й навіть не озирнулася.
Мамо! вчепився в жінку хлопчик, наздогнавши її.
Вона обернулася, присіла й уважно поглянула на нього.
Ні, це була не його мама.
Наталка закохалася у двадцять років і назавжди. З Олегом вони виявилися чудовою парою. А познайомилися випадково, на літній танцмайданчику. Хлопець підійшов до неї й, соромлячись, запросив на повільний танець. Вони легко знайшли спільну мову. І вже більше він не відходив від дівчини, пішов проводжати.
Зустрічалися вони недовго через три місяці одружилися. Жили душа в душу. Але ще за три роки Наталка зрозуміла, що не може мати дітей. Чоловік не міг змиритися з цим, і вона продовжувала нескінченні обстеження та лікування в санаторіях. Нарешті подружжя прийняло факт, що власної дитини у них не буде. І Олег одного разу запропонував узяти дитину з дитбудинку.
Але Наталка так сильно кохала чоловіка, що запропонувала йому розлучення. Їм скоро по тридцять, вони ще молоді. Олег одружиться з іншою, яка зможе зробити його щасливим. А вона як-небудь проживе сама.
Але Олег не погодився. Сказав, що ніколи не покине її. Тоді Наталка вигадала хитрий план. Вона зізналася чоловікові, що давно його не кохає, і в неї є інший. Олег відмовився вірити.
Наступної