У сні все було немов змішане з димом та тінню.
Або ти вселяєш мого брата до своєї квартири, або збирай речі й іди геть! вигукнув чоловік.
Оксана затрималася у салоні на цілі дві години. Дві нові клієнтки записалися до неї після гарячих рекомендацій.
Ми хочемо тільки до вас, Оксано Володимирівно! Ви безперечно найкращий майстер у нашому місті! ці слова дзвеніли в її голові аж до дому.
Може, справді час відкрити власну справу? Годі чекати на «кращі часи».
З цими думками жінка несвідомо дійшла до підїзду. У сходовій клітці лунали незнайомі голоси з їхньої квартири. Вона швидко відчинила двері й завмерла на порозі. У передпокої валявся пошарпаний рюкзак, на підлозі брудні чоботи, а з кухні тягнуло перегаром.
Оксанко, впізнаєш родича? Андрій повернувся! чоловік визирнув із кухні з дивною посмішкою.
Молодший брат Тараса сидів на кухонному диванчику, порожньо дивлячись у стіну. Той самий Андрій, що чотири роки тому пішов із дому до танцівниці з нічного клубу.
Привіт, швагер навіть не підвів очей.
Мам, а хто це? прошепотіла донька, що щойно повернулася з гуртку з народних танців.
Це твій дядько Андрій, татів брат, Оксана намагалася говорити рівно. Ти його навряд чи памятаєш. Була замала, коли він пішов.
А чому він такий дивний? Софійка знизила голос.
Іди до себе, доню. Поговоримо пізніше.
Жінка зайшла у ванну й увімкнула воду. Їй потрібна була хвилина, щоб прийти до тями. У дзеркалі на неї дивилося втомлене обличчя. Вона провела рукою по волоссю час підфарбувати корінці, але зараз думки були зовсім про інше.
Чотири роки тому, коли Андрій пішов із дому, вона бачила, як це вдарило по Тарасу. Він місяць не розмовляв із батьками, звинувачував їх у тому, що відштовхнули брата. А потім ніби змирився, перестав згадувати про Андрія, ігнорував рідкісні дзвінки. Але, здавалося, тепер усе змінилося.
Чоловік увійшов у спальню слідом за нею, завагався, а потім тихо промовив:
Він поживе у нас. Так треба. Хоч якийсь час. Братові потрібна підтримка. Андрій у жахливому стані. Вона йому зраджувала, тому розійшлися. До батьків йти не може.
І ти вирішив це сам? Навіть не запитавши мене? Не обговоривши? Оксана різко повернулася до чоловіка. Ти не вважаєш це нахабством?
А що було питати й обговорювати? Він мій брат, йому нікуди йти.
Тарасе, у нас підліток. Ти бачив, у якому він стані? Ти думаєш, це нормально, щоб вона щодня бачила таке? Андрій
Саме тому йому потрібна допомога. Родина! Тарас вперше за вечір подивився дружині в очі. Ти ж розумієш, що я не можу його кинути. Не маю права!
Скільки це триватиме?
Скільки знадобиться. Братові треба прийти до тями.
А як же Софійка? Ти про неї подумав? Вона в такому віці
Оксано, годі! чоловік підвищив голос, чого раніше ніколи не робив. Це мій брат. Молодший брат. Я не залишу його самого в біді.
Оксана відкрила рот, щоб відповісти, але завмерла. Щось у його голосі змусило її зупинитися. За чотирнадцять років разом вона вперше почула таку жорсткість.
Гаразд, жінка відвернулася до вікна. Тільки попередь його: хай не пє вдома. І знайде роботу.
Тарас нічого не відповів і мовчки вийшов із кімнати. Крізь стіну вона чула, як він щось тихо шепоче з братом на кухні. Дуже тихо. Мабуть, щоб вона не почула.
На кухонному годиннику була глибока ніч, коли голоси нарешті затихли. Оксана лежала без сну, прислухаючись до кроків у коридорі. Тарас не лягав одразу. Він довго ходив туди-сюди, мабуть, влаштовуючи брата у вітальні.
Усе буде добре, прошепотів він, залізаючи під ковдру. Але дружина вже не була в цьому впевнена.
***
Ранок почався із запаху перегару на кухні. Жінка мовчки готувала сніданок доньці, намагаючись не помічати порожніх пляшок на столі й брудної попільнички.
За місяць вона майже звикла, що їхня кухня перетворилася на цілодобовий бар для двох.
Мам, я в школу, Софійка промайнула повз сплячого на дивані дядька, притискаючи до грудей рюкзак. Останнім часом дівчинка намагалася бувати вдома якомога рідше: записалася в якийсь гурток і зависала у подруг.
Оксана знову спостерігала, як донька квапливо вибігає за двері, і відчувала, як усередині закипає злість.
Цей «тимчасовий» гість за місяць зруйнував усе, що вони будували роками: затишні вечори, спільні вечері, щирі розмови з Софійкою.
Доброго ранку, Тарас вийшов із спальні вже готовий до роботи. Кава є?