**Щоденниковий запис**
Ох, Оленко, привіт! До мами завітала? гукнула сусідка з балкона.
Добрий день, пані Ганно. Так, до мами.
Поговори з нею, зітхнула жінка. Вона зовсім інша після розлучення, бідолашна.
Що ви маєте на увазі? напружилася Оленка.
У мене проблеми зі сном, прокидаюся рано. Бачила її одного ранку, десь о пятій, як виходила із таксі. І виглядала мяко кажучи, незвично. Може, навіть трохи пяною. Усі сусіди вже шепочуться. У її вік! І навіщо вона вигнала твого батька? Так, помилився, але хто без гріха? Стільки років разом і раптом розлучитися, це ж безглуздя.
Дякую, пані Ганно, промовила Оленка, ковтаючи слину. Поговорю з нею.
З цими словами вона поквапно пішла додому. Її мати справді вигнала батька півроку тому, після того як зрадив. Оленка благала її не поспішати усе можна виправити. Але мати була непохитна. І найдивніше замість депресії, як можна було очікувати, вона раптом ожила. Нові сукні, танці, бари, подруги те, чим вона ніколи раніше не займалася.
Оленці було важко це прийняти. Вона саме готувалася до весілля, мріяла про дітей. А її мати у барі до ранку? Якою вона буде бабусею? Як представити її свекрусі, якщо одна вяже пледки, а інша гуляє по клубах?
Увійшовши в дім, вона побачила матір із чайником у руках та широкою посмішкою. На ній був не старий халат, а елегантний бежевий костюм. Манікюр, педикюр, нарощені вії вона явно насолоджувалася життям.
Ну, як там Орест? запитала вона, ставлячи чашки.
Усе добре, відповіла Оленка, намагаючись стримати тон. А ти?
Чудово! Вчора з подругами гуляли до ранку. Танцювали, потім караоке. Як же весело було!
Пані Ганна вже все розповіла, похмуро вставила Оленка. Що тебе привезли о пятій ранку, і ти виглядала скажімо, не дуже твереза.
Мати засміялася.
Ну а що ти хотіла? У барі чай пити?
Оленка не втрималася.
Мам, ти не вважаєш, що це занадто?
У чому?
Ну, мяко кажучи, тобі вже не двадцять. Які танці, які клуби? Ти ж маєш бути прикладом. Ти ж будеш бабусею!
Я жінка, яка нарешті вільна. Не буду жити за чужим сценарієм.
Але ж ти стільки років жила з татом! Як можна так легко про все забути?
Мати замовкла, потім спокійно, але рішуче сказала:
Твій батько зрадив мені. Це не помилка це свідомий вибір. А я більше не хочу бути тільки служницею. Хочу жити. Для себе. Стільки років я жила для родини. Тепер роблю те, що хочу.
Але тобі ж майже пятдесят!
І що? Старіти не за розкладом.
Оленка зрозуміла, що зайшла далеко.
Вибач, не хотіла образити. Просто переживаю.
Якщо тобі соромно за мене не запрошуй на весілля. Але знай: я не сховаю сивину під хусткою і не вдягну широкі сукні. Я буду танцювати і, можливо, навіть фліртувати. Мені добре.
Ні, мам, я хочу, щоб ти була там. Просто
Просто тітці Ганні це не подобається? А мені байдуже. Я нарешті живу.
Повернувшись додому, вона розповіла все нареченому.
Не знаю, як до цього ставитися.
Орест