“Хочу жити для себе”
О, Соломіє, привіт! До мами прийшла? гукає сусідка з балкона.
Добрий день, пані Ганно. Так, до мами.
Поговори з нею, зітхає жінка. Вона зовсім інша після розлучення, бідолашна.
Що ви маєте на увазі? напружується Соломія.
У мене проблеми зі сном, прокидаюся рано. Бачила її одного ранку, близько пятої, виходила з таксі. І виглядала… мяко кажучи, не як зазвичай. Можливо, трохи на підпитку. Усі сусіди вже шепочуться. У її віці! І навіщо вона вигнала твого батька? Так, помилився, але хто без гріха? Стільки років разом а тепер розлучитися, це ж безглуздя.
Дякую, пані Ганно, промовляє Соломія, ковтаючи слину. Поговорю з нею.
З цими словами вона поспішає додому. Її мама справді вигнала батька півроку тому, після того як спіймала його на зраді. Соломія благала її не поспішати усе можна виправити. Але мама була рішуча. І що найдивніше вона не впала в депресію, як можна було очікувати, а навпаки, почала жити на повну. Нові сукні, танці, бари, подруги речі, яких раніше в її житті не було.
Соломії було важко це прийняти. Вона сама мала незабаром вийти заміж, вони з нареченим планували дітей. А її мати у барі до ранку? Якою вона буде бабусею? Як представити її свекрусі, якщо одна вязатиме плед, а інша розважатиметься вночі у клубі?
Коли вона зайшла в будинок, мама вийшла назустріч із чайником у руках та широкою посмішкою. На ній був не старий халат, а елегантний бежевий костюм. Манікюр, педикюр, нарощені вії видно було, що вона насолоджується життям.
Ну, як там Олег? питає вона, ставлячи чашки на стіл.
Усе добре, відповідає Соломія, намагаючись стримувати тон. А в тебе?
Чудово! Вчора з дівчатами сиділи в барі аж до ранку. Танцювали, потім караоке. Як же весело було!
Пані Ганна мені все розповіла, похмуро втручається Соломія. Що ти повернулася о пятій ранку і виглядала… пяною.
Мама сміється.
Ну а що ти думала? У барі чай пити?
Соломія вже не витримує.
Мам, тобі не здається, що ти переборщуєш?
У чому?
Ну, мяко кажучи, тобі вже не двадцять. Які танці, які клуби? Ти ж… маєш бути прикладом. Ти ж будеш бабусею!
Я жінка, яка нарешті вільна. Не буду жити за чужим сценарієм.
Але ж ти стільки років жила з татом! Як можна так просто про все забути?
Мама мовчить, потім спокійно, але рішуче каже:
Твій батько мене зрадив. Це не була помилка, а свідомий вибір. А я більше не хочу бути просто служницею. Я хочу жити. Для себе. Стільки років я жила для сімї. Тепер роблю те, що хочу.
Але тобі ж майже пятдесят!
І що? Я не повинна старіти за розкладом.
Соломія розуміє, що зайшла надто далеко.
Вибач, я не хотіла тебе образити. Просто мені не байдуже.
Якщо тобі соромно за мене, не запрошуй на весілля. Але знай: я не сховаю своє сиве волосся під хусткою і не вдягну широкі сукні. Я буду танцювати і, можливо, навіть фліртувати. Мені добре.
Ні, мам, я хочу, щоб ти була там. Просто…
Просто тітці Ганні це не подобається? Що ж, їй байдуже. А я нарешті живу.
Повернувшись додому, вона розповіла все нареченому.
Не знаю, як на це реагувати.
Олег сміється:
Я вважаю, твоя мама молодець. Не впала в депресію, а вибрала життя. Бути щасливою це не злочин.
На вихідних Соломія подзвонила мамі.
Мам, давай сходимо в SPA, а потім у бар з живою музикою?
І тобі не буде за мене соромно?
Скажу, що ти моя старша сестра, сміється Соломія.
Тоді домовились. Але знай, ми не підемо рано.
Той день став переломним. Соломія вперше зрозуміла, яку внутрішню силу має її мати. І що, можливо, варто вчитися в неї бути собою. Жити не «як треба», а як відчуваєш.