У відпустку нехай Іван іде, а ти виходь на роботу, сказала свекруха.
Коли Олена почула звук ключів у замку, серце впало. Цей владний стук каблуків у коридорі вона впізнавала краще, ніж власний пульс. Восьмий місяць вагітності робив кожен рух болючим, а тепер доводилося зустрічати ту, кого вона боялася більше за пологи. Двері відчинилися, і в квартиру ввірвався ураган критики в особі Ганни Іванівни.
Та що це таке! замість вітання вигукнула свекруха. Чому у моєї невістки така похмура пика?
Поява Іванової матері була останнім, чого бажала Олена. Після обіду вона планувала відпочити вага під серцем вимагала передишок. Навіть прості домашні справи перетворювалися на випробування.
Ось-ось почнеться декрет, але плани розсипалися в одну мить.
Ласкаво просимо, Ганно Іванівно, покірно промовила жінка, відступаючи.
А де ж мій Ванюша? матір одразу ж почала шукати сина очима.
Працює, стримано відповіла Олена. Дбає про нашу сімю та малюка.
Невже сама не можеш про себе подбати? Ганна Іванівна поставила масивні валізи й урочисто пройшла далі, ледь не збивши вагітну з ніг. Доросла жінка, скоро матірю станеш, треба й дорослішати!
Свекруха пройшла в кімнату й почала оглядати кожен куток, ніби робила огляд. Олену це збентежило.
Ви приїхали з якоїсь нагоди? обережно запитала вона. Щось забрали?
Що? Ганна Іванівна здивовано обернулася. Я тепер тут житиму.
Олені підкосились ноги.
Але як же прошепотіла вона.
Набрид мені той нахаба, з яким знімала житло, з роздратуванням пояснила свекруха. Більше терпіти не буду. Відразу ж виїхала. Нова квартира на чоловіка оформлена, шукати важко, тому поки у вас осістиму.
Пояснення лише додало занепокоєння. Так, будинок у них просторий, але хіба це дає право свекрусі вриватися й вимагати місце?
Олена хотіла заперечити, але втома взяла своє, і вона, мовчки, пішла до спальні чекати на чоловіка.
На жаль, повернення Івана мало що змінило йому було шкода матір. Хоча Ганна Іванівна була сварливою, але вона його виховала, і кинути її він не міг.
Олена змирилася, розуміючи чоловіка. Може, свекруха допоможе по господарству?
Надії швидко розвіялися. Не минуло й двох днів, як Ганна Іванівна повністю захопила контроль над побутом. Іван постійно працював, тому пристосовуватися доводилося Олені.
А пристосуватися було неймовірно важко. Свекруха, здавалося, була незадоволена кожною дрібницею. Лаяла за немиті підлоги, за крихти на столі, навіть за одну немит