Поки Катря розплачувалася в магазині, Сергій відійшов убік. Коли вона почала складати продукти в пакети, він взагалі вийшов на вулицю. Катря вийшла і побачила Сергія, який курив біля входу.
Сержу, візьми пакети, будь ласка, попросила Катря, простягаючи чоловікові два важкі мішки.
Сергій подивився на неї немов його змушували робити щось протизаконне та здивовано спитав:
А ти чого?
Катря збентежилася. Що значило це “ти чого”? Навіщо таке запитувати? Чоловік має допомагати це ж природньо. Дивно, коли жінка тягає важкі сумки, а чоловік іде поруч з порожніми руками.
Сержу, вони важкі, відповіла вона.
І що? уперто відрізав він.
Він бачив, що Катря починає злитися, але з принципу не хотів брати пакети. Швидко пішов уперед, знаючи, що вона не наздожене. *”Нести пакети?! Що я, вючний осел? Чи прислуга? Я чоловік! Сам вирішую, що робити. Нехай сама несе, не помре!”* думав Сергій. Сьогодні йому кортіло принизити дружину.
Сержу, куди ти? Візьми пакети! крикнула Катря, ледве стримуючи сльози.
Сумки справді були важкі Сергій сам навантажив кошик. Додому йти хвилин пять, але з такими покупками шлях здавався нескінченним.
Катря йшла, на очах стояли сльози. Сподівалася, що Сергій пожартував і повернеться, але ні він віддалявся все далі. Хотілося все кинути, але вона, немов у трансі, продовжувала нести. Дійшовши до будинку, виснажено сіла на лавку біля підїзду. Хотілося плакати зі злості та втоми, але вона стрималася на вулиці ридати соромно. Але змиритися? Ні. Він не просто образив її навмисне принизив. А той самий Сергій, який до весілля був таким уважним Він прекрасно знав, що робить.
О, Катрусю! Голос сусідки вивів її з задуми.
Добрий день, тітонько Маріє, відповіла Катря, насилу посміхнувшись.
Тітка Марія, або Марія Олексіївна, жила на поверсі нижче і колись була близькою подругою Катриної бабусі. Після її смерті вона допомагала Катрі. Більше рідніх не було мати жила в іншому місті з новою родиною, а батько давно зник з її життя. Тітка Марія стала її єдиною родиною.
Без вагань Катря вирішила віддати їй покупки. Врешті, нести їх було не даремно. Пенсія в тітки Марії була мізерною, і Катря любила частувати її смаколиками.
Ходімо, тітонько, допоможу донести, сказала Катря, знову підхопивши важкі пакети.
На кухні у сусідки вона залишила все, сказавши, що це для неї. Побачивши оселедці, паштет, консервовані персики та інші солодощі, які вона любила, але не могла собі дозволити, тітка Марія так зворушилася, що Катря почулася винною за те, що не робить це частіше. Попрощалися вони з поцілунком у щоку, і Катря піднялася додому.
Увійшовши, вона побачила, як чоловік вийшов із кухні, щось жуючи.
Ну, і де пакети? спитав Сергій, немов нічого не сталося.
Які пакети? спокійно відповіла Катря. Ті, що ти допоміг мені нести?
Та годі, не драмись! спробував пожартувати. Ну що, образилася?
Ні, відповіла вона. Просто зробила висновки.
Сергій напружився. Очікував крику, сварки, сліз Але ця спокійність зробила йому незручно.
Які висновки?
У мене немає чоловіка, сказала вона, зітхнувши. Думала, що вийшла заміж, а насправді одружилася з дурнем.
Не розумію, зігранув обраСергій вийшов, хлопнувши дверима, а Катря, стоячи серед порожньої кімнати, усміхнулася, відчуваючи, ніби з її плечей звалився тягар, який вона несла весь цей час.