**Щоденник Богдана Вікторовича**
Сьогодні восьме березня. Я їхав зі своєю нареченою Оленою на дачу до бізнес-партнера на шашлики, але заїхав у супермаркет. Спочатку планував святкувати в ресторані, але Олена переконала мене, що поїздка буде корисною там збиралися впливові люди, з якими вона давно хотіла познайматися.
Подарунок для неї я замовив зазда́легідь витончене намисто, яке лежало на задньому сидінні. У магазині вирішив додати кольцеву ковбасу, квіти і шоколадку знав, що Олена любить солодке, хоча завжди дбає про фігуру.
Біля вітрини з шоколадом я здивувався полиці були майже порожні. Лише дешеві плитки, які Олена й не дивилася б. Але на верхній полиці помітив останню пачку швейцарського шоколаду саме той, що вона любить. У ту мить хтось штрикнув мене за рукав. Озирнувся хлопчик років восьми, з червоним носом і тремтячим голосом:
Дядьку, віддайте, будь ласка, цю шоколадку! Хочу подарувати мамі на свято!
Чому саме цю? Ось є інші.
Мама бачила її в рекламі, прошепотів він. Вона ніколи не кушувала такої.
Я подумав і відда́в плитку. Олені він не потрібен у неї всього достатньо. А для цього хлопчика це, майже мрія.
Тримай, сказав я. Зі святом!
Він сяяв, схопив шоколад і побіг до каси. Я пішов за ним. Там він висипав на стрічку дрібязки гривневі монетки, декілька двійок.
Тітонь, чи вистачить?
Касирка знизала плечі:
Навіть на половину не вистачить. Забирай гроші й поверни шоколад.
Але мені дуже потрібно! голос його затремтів.
Не заважай, інакше викличу охорону! відрізала вона.
Постривайте! втрутився я. Зі святом вас! додав ввічливо.
Він заплатив карткою, а потім підморгнув хлопчикові:
Збирай гроші. Вони тобі ще знадобляться.
Візьміть Я мушу заплатити.
Нічого не мушу, усміхнувся я. Цей подарунок.
Коли я виходив, хлопчик не відставав:
Дядьку, але ж це я хотів подарувати мамі! Тепер виходить, що це ви?
Я зупинився:
Як тебе звуть?
Андрійко. Спочатку я збирав на ліки для мами. Знаходив монетки, сусіди інколи давали. Але баба Тетяна сказала, що на ліки не накопичиш. Тоді я вирішив хай буде свято. А ліки потім зароблю.
Я слухав і відчув, як щось стискає груди.
Як саме захворіла твоя мама?
Її зволили з роботи, сказали «комусь перешкодила». Потім вона продавала овочі на ринку, застудилася
Андрію, перебив я. Давай я сам привітаю твою маму? Можу допомогти.
Його очі засяяли:
Правда? Ми живеть ось за цим будинком.
Я взяв квіти, призначені Олені, і пішов за ним.
У квартирі було чисто, але відчувався холод.
Сину, де ти пропадав? почувся голос.
Я завмер. Цей голос він був знайомий.
Мамо, прийшов добрий дядько! крикнув Андрійко.
Який дядько?
Жінка вийшла з кімнати і ми обоє застили.
Богдан Вікторович?
Наталія Миколаївна?
Вона спробувала підвестися, але не змогла.
Не думала, що побачимось так
Я дізнався, що її звільнила Олена без попередження, з поганою характеристикою. Що вона хворіє, що їй потрібні дорогі ліки.
Я замовів їх із д
