Останній шанс
Ганна, згорнувшись клубком, лежала на дивані, притискаючи руки до живота. Усе боліло, німіло й нагадувало про те, що її чекає. Одне й те саме щоразу: різкий біль, потім кров, швидка, лікарня і пустота всередині. Це був викидень, сумнівів не залишалося. Третій за два роки, а до того завмерла вагітність, а ще раніше аборт. Той аборт, за який Ганна розплачується досі, неможливістю стати матірю.
Витягнувши руку до телефону, вона набрала номер швидкої. За півгодини її вже везли до лікарні, а вона одночасно дзвонила чоловікові, щоб попередити: вечері не буде.
Знову? запитав Олег, але Ганна навіть не відповіла. Сльози потекли по обличчю від розпачу й розчарування в собі. Скільки можна? Чому раз за разом одне й те саме? Чи знала вона причину? Якби тоді не лягла під ніж до сумнівного лікаря, усе було б добре. Вони з Олегом могли б мати вже пятирічну дитину. Але дитини не було, і, схоже, вже й не буде.
Як же болить… прошепотіла вона. Лікар лише додав крапельницю й холодно подивився на неї.
Два дні в лікарні тягнулися нескінченно. Потім виписка, Олег із букетом квітів ніби за сценарієм.
Ти така бліда, промовив він. Ганна ледве посміхнулася. Радості не було: вона не могла народити йому дитину, і це було очевидно.
Їдучи додому, вона мяла в руках троянди, а потім повернулася до Олега:
Я більше не хочу намагатися. Я не зможу…
Не кажи так, усе ще вийде, намагався підбадьорити її чоловік, але вона лише гірко посміхнулася.
Ти сам у це віриш? Пять років у вітер. Мені майже тридцять, тобі тридцять пять. Годі. Лікарі кажуть, що шансів немає, мабуть, пора їх послухати.
Ганнусю, у нас будуть діти, заперечив він. Памятаєш слова професора Ковальчука? Він казав, що шанси є, якщо дотримуватися всього.
А де твій професор? нервово запитала Ганна. Він давно помер, і його поради з ним. Все, Олеже, досить. Я не хочу мучити тебе, мучити себе.
І що ти хочеш цим сказати? насупився він, не відриваючи очей від дороги.
Ганна глибоко вдихнула й відвернулася.
Давай розійдемося. Ти зустрінеш жінку, яка народить тобі дитину. Я порожня. У мене не втримується життя. Я нікчемна.
Сльози підступили до горла. Олег взяв її руку, притиснув до губ:
Не неси дурниць. Ми справимося. Люди ж живуть без дітей і ми зможемо. Щастя не в дітях.
А в їхній кількості, промовила вона крізь сльози. Годі, Олеже. Не позбавляй себе батьківського щастя.
Не позбавляй мене сімейного щастя, перебив її Олег.
У цьому був весь він: закоханий, терплячий, готовий бути поруч, аби тільки вона була з ним. Він добивався її довго, йшов напролом, а коли вона стала його дружиною, вирішив більш нічого для щастя не треба. Хіба що крихітна дитина, але доля не поспішала дарувати їм цю радість.
Олег знав історію Ганни. Знав, що до нього вона була одружена зі старшим чоловіком за наказом батька-тирана. Знав про невдалий аборт. Все це призвело до сьогодення, але змінити минуле було неможливо.
Не здивуюся, якщо батько колись змусить і Наталку вийти за якогось негідника заради власної вигоди, зітхнула Ганна.
Молодшій сестрі було двадцять два. Вона була гарною й розумною, так само, як і Ганна, але підкорялася батькові беззаперечно. Він сам виховував дочок, не дозволяючи колишнім дружинам втручатися.
Ганна втекла від нього у двадцять чотири, зустріла Олега й обірвала всі звязки. Тому коли на порозі зявилася Наталка, вона здивовано застигла.
Що трапилося? запитала вона, не одразу помітивши округлість сестри.
Я втекла від батька, всхлипнула Наталка й кинулась їй на шию.
Що він хотів зробити?
Він хотів… щоб я зробила аборт.
Боже мій, ти ж вагітна! скрикнула Ганна, оглядаючи сестру. Від кого?
Неважливо. Іронько, це по любові. Він одружений, йому дитина не потрібна. Батько сказав: або аборт, або він силоміць відвезе мене до лікаря.
Ганна плакала разом із сестрою. Наталка була такою крихкою, беззахисною, рідною. Вони не бачилися пять років, і тепер Наталка з потворного каченяти перетворилася на справжнього лебедя. Але залежність від батька залишалася.
Олег спокійно прийняв появу сестри. Він завжди підтримував рішення Ганни.
Але минув тиждень, і Наталка зібралася назад.
Я тебе не відпущу! кричала Ганна. Ти хочеш, щоб він знищив тебе й дитину?
Уже пізно робити аборт, відповіла Наталка. Жоден лікар не візьметься на двадцять першому тижні.
Але викликати штучні пологи можуть! скрикнула Г