Витерла мокрі долоні, скривившись від болю, і пішла відчиняти двері. Марія Шевченко витерла вологі руки, зітхнула від болю в спині й рушила до входу. Дзвонили тихо, але вже втретє. Вона мила вікно, тому не відразу почула. За дверима стояла молода дівчина гарненька, але бліда й змучена.
Пані Маріє, мені сказали, що ви здаєте кімнату?
Ох, ці сусіди, завжди когось до мене посилають! Не здаю я кімнат, ніколи цього не робила.
Мені казали, що у вас три кімнати.
І що з того? Навіщо мені здавати? Я звикла жити сама.
Вибачте Мені сказали, що ви віруюча людина, тому я подумала
Дівчина, ледь стримуючи сльози, повернулась і повільно пішла сходами вниз. Її плечі тремтіли.
Дівчино, повернись! Хіба я тебе прогнала? Ох, ця молодь одразу сльози! Заходь у хату, поговоримо. Як тебе звати? Можемо на «ти»?
Олеся.
«Лісова», значить. Батько, мабуть, лісник?
У мене немає батька. Я з дитбудинку. І мами теж не було. Мене знайшли у підїзді добрі люди й віднесли в поліцію. Мені ще й місяця не було.
Не журся. Заходь, чаю попємо. Ти голодна?
Ні, я собі пампушок купила.
Пампушок! Ох, молодь про себе не думає, а в тридцять років уже шлунок хворий. Сідай, у мене ще гарячий юшка з квасолею. І чайку підігріємо. Багато варення є. Чоловік пять років тому помер, а я звикла все на двох готувати. Поїмо, а потім допоможеш мені вікно домыти.
Пані Маріє, можу щось інше зробити? У мене запаморочення, боюся, що впаду з підвіконня я вагітна.
Ще краще! Тільки цього мені не вистачало. Я ж принципова. Це дитина позашлюбна?
Чому одразу позашлюбна? Я одружена. Сашко теж з нашого дитбудинку. Але його забрали в армію. Недавно приїжджав у відпустку. А господиня, як дізналась, що я чекаю дитину, одразу мене вигнала. Дала тиждень, щоб знайти житло. Ми жили недалеко. Але ж ви самі бачите як воно виглядає.
Ну так А що я з тобою робитиму? Може, перенести моє ліжко в кімнату Валерія? Гаразд, залишайся в моїй кімнаті. Грошей з тебе брати не буду, навіть не згадуй. Іди за речами.
Далеко не треба. Усі наші речі з Сашком у мішку біля входу. Тиждень минув, тому я вже з мішком кілька будинків обійшла.
Так вони й залишились удвох Олеся закінчувала школу на дизайнерку одягу. Марія Шевченко вже кілька років була на пенсії після важкої залізничної аварії, тому сиділа вдома, вязала мереживні серветки, комірці, дитячі панчішки й продавала їх на ринку. Її вироби були сповнені фантазії: серветки, скатертини й комірці ніжні, як морінь, добре розходились. Грошей вистачало. Частина була від продажу овочів із городу. У суботи вони з Олесею працювали там. У неділю Марія ходила до церкви, а Олеся залишалась вдома, перечитувала листи від Сашка й відповідала. До церкви ходила рідко не зви