Мамо, дядько Тарас мене не любить.
Що ти таке говориш, серденько? присіла Оксана перед донькою. Дядько Тарас тебе дуже любить. Подивись, яку ляльку він тобі купив? Хіба став би він її дарувати, якби не кохав?
Дівчинка насупилася. У маминих словах був розум, але ж вона сама чула!
Він так і сказав, мамо! Що я все псую! І що заважаю вам!
Марія намагалася стримуватися, знаючи, що доньці важко змиритися з її новим коханням. Тому вирішила, що та просто усе вигадала.
Це неправда. Дядько Тарас тебе дуже любить. Не вигадуй.
Дівчинка сопнула і вибігла з кімнати, залишивши маму в задумі.
З батьком Олесі Оксана розлучилася кілька років тому. Може, батьком він був непоганим, але чоловіком жахливим. Та вона довго терпіла, намагаючись врятувати родину. Заради доньки, яка обожнювала тата. Але коли він зрадив, Оксана не витримала. Та й раніше підозрювала, що це була не перша зрада.
Вона зібрала його речі, і коли чоловік повернувся з роботи, сунула йому валізу в руки.
Що це? здивовано спитав він.
Твої речі. Ми розлучаємось. Забирай своє і йди геть, різко промовила вона тоді. Олесю в той день вона відправила до бабусі, щоб та не бачила сварки.
Потім Оксана пояснила доньці, що тато більше не житиме з ними, але вони все одно бачитимуться. Тоді Олесі щойно виповнилося пять, і здавалося, що вона навіть не зрозуміла, що сталося.
Спершу батько справді часто бачився з нею. Водив на прогулянки, дарував подарунки. Мати ніколи не заважала, навпаки була радий.
Та з часом він почав забувати про доньку, і тепер вони бачилися щонайчастіше раз на місяць. А то й рідше. Тим більше, що у нього зявилася нова кохана, і йому було не до дитини.
Оксана довго була сама. Чомусь вона злилася на усіх чоловіків і не дозволяла собі нікому довіритися.
А потім зустріла Тараса.
Тарас здався їй надійним. Лагідним, добрим. Він анітрохи не злякався, дізнавшись, що в неї є донька.
З Олесею він завжди гарно спілкувався. Дарував подарунки, купував цукерки. І Оксана була щаслива. Не так вже й складно знайти уважного чоловіка, але знайти такого, який прийме твою дитину це вже інша справа.
Олеся ж ставилася до нього з обережністю. Не запрошувала його грати, рідко розмовляла. І коли вона сьогодні заявила, що дядько Тарас її не любить, Оксана навіть не здивувалася.
Сім років вік, коли діти починають дорослішати. Напевно, вона ревнує, боїться, що тато зникне назавжди, коли у мами зявиться інший чоловік.
Оксана розуміла, що треба поговорити, заспокоїти. Але зараз, коли Олеся образилася, не варто лізти. Хай трохи заспокоиться.
Ввечері донька попросилася до бабусі. І Оксана погодилася, знаючи, що там їй добре. Та й з Тарасом наодинці побувати теж хотілося.
Бабуся помітила, що з онукою щось не так. Зазвичай дівчинка весела, грається, а сьогодні мовчить і похмура.
Онучко, що трапилося? запитала вона.
Мама мені не вірить, пробурчала Олеся. А дядькові Тарасові вірить!
А що сталося, серденько?
Коли бабуся дізналася, що у доньки зявився чоловік, навіть зраділа. Молода ж, не варто закривати серце після невдалого шлюбу. Але за онуку хвилювалася як вона сприйме чужу людину? І, головне, як він сприйме її.
Коли Оксана з Тарасом почали жити разом, бабуся завжди питала Олесю, чи все добре. Та лише кивала, не пояснюючи. Але це й зрозуміло час потрібен. Однак сьогодні, коли онука розповіла, у бабусі аж серце защеміло. Не дарма вона хвилювалася.
Дядько був удома, мама пішла в магазин, а я гралася у дворі. Коли повернулася, він мене не почув, бо розмовляв по телефону. Але я чула, як він комусь сказав, що з мамою у нього все чудово, якби не я, яка йому набридає. Ще він додав, що сподівається, що я частіше буду ночувати в тебе, а не вдома.
Ти мамі розповіла? запитала бабуся, гладячи її по голівці.
Пробувала! Але мама одразу почала мене переконувати, що мені здалося. Бо ж дядько Тарас мені подарунки дарує, значить, любить!
Ох, Боже, зітхнула бабуся. Нічого, ми щось придумаємо!
А може, я справді житиму з тобою? тихо спитала дівчинка. Раз я їм так заважаю?
Ми все обговоримо, усміхнулася бабуся. І повір, мамі ти не можеш заважати.
Коли Олеся заснула, бабуся вийшла на кухню, прикривши двері. Вона подзвонила доньці. Оксана не відповіла зразу вони з Тарасом вечеряли, насолоджуючись компанією один одного.
Що таке, мамо? схвильовано спитала Оксана. З Олесею щось?
Було вже пізно, тому вона й злякала
