Я лежала з температурою 39,5, коли свекруха облила мене крижаною водою й наказала вставати та приймати гостей: ось тоді я зробила це
Температура під сорок, усе тіло ламає, горло ніби пісочним папером терли, голова розколюється, а в вухах дзвенить. Я спробувала хоч трохи дрімати, закутавшись у ковдру, аби на хвилину забути про цей пекельний біль. Здавалося, що сон єдине порятуннок.
Я лежала з температурою 39,5, коли свекруха облила мене крижаною водою й наказала вставати та приймати гостей: ось тоді я зробила це
Спочатку снилися важкі, незрозумілі кошмари ніби тону у вязкому болоті, а хтось тягне мене глибше. Аж раптом льодяний потік у обличчя. Я здригнулася, захрипіла, ледве розплющила очі й побачила над собою постать.
Ти ще й спиш?! її різкий, хрипкий голос прорізав мені вуха.
Це була вона. Моя свекруха. Обличчя ніби витесане з каменю, губи стиснуті в тонку білу нитку. Руки у кулаках. Вона стояла надо мною так, наче я вчинила щось ганебне.
Вставай! майже прокричала вона. Гості за годину будуть! Все має сяяти! Застели стіл, приберись! Не лежи тут, мов ледача!
Я хотіла щось відповісти, але сили зовсім покинули мене. Ледве підвелася, стираючи з обличчя холодну воду, від якої все тіло пройшла дрож.
Я лежала з температурою 39,5, коли свекруха облила мене крижаною водою й наказала вставати та приймати гостей: ось тоді я зробила це
Мамо у мене сорок градусів Я навіть голови підняти не можу мій голос був ледве чутним.
Але вона лише махнула рукою.
Та годі тобі! Усі хворіють. Я теж колись хворіла, але робила все! Не смій мене соромити перед гістьми!
У цю мить усе всередині перервалося. Її слова були не просто жорстокими вони були байдужими, холодними, як та вода, що лилася на мене.
І тоді я зробила те, після чого свекруха в паніці благатиме пробачення, а мені буде байдуже.
Повільно підвелася з ліжка. Ноги тремтіли, світ плив перед очима. Але я пройшла повз неї, не промовивши ні слова. Телефон лежав на тумбочці я схопила його і набрала 103 прямо перед нею.
Ало, швидка? Мені дуже погано температура майже сорок, слабкість, біль у горлі та голові так, адреса така-то.
Свекруха, почувши це, спалахнула:
Я лежала з температурою 39,5, коли свекруха облила мене крижаною водою й наказала вставати та приймати гостей: ось тоді я зробила це
Ти що вигадала? У нас гості за годину!
У вас гості. А в мене запалення й температура. І це моя квартира. я вперше сказала це голосно, спокійно й твердо, без звичних виправдань.
Поки я збирала речі, вона метушилася на кухні, щось бурмочучи про «божевільну невістку». Але коли через двадцять хвилин приїхала швидка, я вже була готова. Лікар поміряв температуру, оглянув горло й сказав:
Їдемо до лікарні. Тут серйозно.
Я взяла куртку і перед тим, як вийти, глянула на свекруху:
Коли я повернуся, вас і ваших гостей тут не має бути. І більше ви сюди не прийдете без мого дозволу. Ніколи.
Вона розплющила рота, щоб щось сказати, але я вже зачинила двері.
