“Любий, можеш забрати мене з роботи?” вона подзвонила чоловікові, сподіваючись уникнути виснажливої поїздки у громадському транспорті після важкого дня.
“Любий, забери мене, будь ласка?” Марія кликала чоловіка, мріючи не їхати сорок хвилин у переповненому автобусі після виснажливої зміни.
“Я зайнятий”, сухо відповів Андрій. На тлі гудів телевізор, що ясно казало він просто сидів вдома.
Марія відчула глибоку розпач. Їхній шлюб розвалювався, а лише півроку тому Андрій клявся носити її на руках. Що змінилося так швидко? Вона не розуміла.
Вона дбала про себе, регулярно тренувалася в залі. Готувала чудово недарма працювала у відомому ресторані. Ніколи не вимагала грошей, не влаштовувала скандалів, завжди була лагідна…
“Ти його зіпсуєш”, казала її мати, почувши скарги. “Чоловіка не можна розвалювати увагою”.
“Я просто його люблю”, відповідала Марія зі сумною усмішкою. “І він мене любить…”
***
“Значить, йому набридло”, думала вона, стискаючи губи, коли побачила історію переглядів у його телефоні. Андрій проводив весь вільний час на сайтах знайомств, спілкуючись із різними жінками. “Чому просто не сказав мені? Я б відпустила. Нащо мучитися з тією, кого не любиш?”
Отже, розлучення. Вона сильна, переживе. Але не залишить його без маленької помсти…
Тієї ж ночі Марія зареєструвалася на тому самому сайті, знайшла його профіль і почала листуватися. Взяла перше-ліпше фото з інтернету, трохи його відредагувала і була впевнена: він попадеться.
Він попався.
Листування було жвавим. Андрій стверджував, що не одружений, мріє про серйозні стосунки та дітей. Хвалився своєю неймовірною добротою, від чого Марія сміялася до сліз. Вона добре знала, як важко з ним спілкуватися.
“Давай зустрінемося”, написала вона, чекаючи відповіді.
“Чудова ідея!” він відповів миттєво. “Але у мене тимчасово живе сестра, готується до іспитів. Тож зустрінемося в нейтральному місці, а потім можна в готель.”
“Серйозно?” прошепотіла Марія. “І як ти впевнений, що жінка погодиться на таку пропозицію? Будь-яка нормальна людина відмовилася б!”
“Давай у мене? Я живу в будиночку за містом, сама. Нам ніхто не завадить…” Вона чекала. Чи він купиться?
“Ідеально!” Андрій явно був задоволений. Ймовірно, тому, що не доведеться витрачати зайві гроші. “Дай адресу. Приїду на крилах кохання!”
“Вулиця ****, 25. О десятій годині вечора.”
“Буду!”
О дев’ятій вечора Андрій заявив, що його терміново викликали на роботу. Не знайшовши ключів від авто, він неохоче спитав у дружини:
“Можливо, вони на столі”, Марія дивилася йому прямо в очі, стискаючи ключі в кишені. “Чи може кішка їх сховала?”
Але чекати його вона не збиралася. Чому? Вона скористалася часом, щоби зібрати речі. На щастя, у неї була власна квартира після бабусі. Єдине, що вона залишила заяву про розлучення на столі.
Андрій повернувся лише вранці, лютий. Його поїздка затягнулася на години, а та “Олена” з сайту так і не з’явилася.
Адреса була справжньою, будинок теж. Тільки замість моделі з фото двері відкрила жінка вдвічі його за розміром. В напівпрозорому халаті. Він віддав би все, щоб стерти цей образ з пам’яті.
Звільнитися від неї було важко! Довелося викликати таксі, яке їхало довго, а водій ще й заблукав. Ніч була бурхливою.
Лише побачивши заяву про розлучення, він зрозумів, хто стояв за цим усім. На папері червоним помадою було написано:
“Солодка помста…”
**Життєвий урок:** Коли кохання перетворюється на брехню, не варто дарувати шанс. Іноді найкраща відповідь мовчазна гідність.