“Яка дитина у сорок один рік! гримів на Олену чоловік. У твої роки вже онуками нянчать. Олено, годі дурниць!
Гаразд, тобі байдуже на мою думку, це я зрозумів. Але ти подумала про цю дитину?
Я не хочу з капельницею під пахвою танцювати на її весіллі!
А якщо з нами щось станеться, поки вона маленька? Вирішуй сама. Або ми розлучимося!”
Олена з чоловіком прожили вже 20 років. За Ярослава вона вийшла заміж ще студенткою, зовсім юною.
Усі ці роки вона вважала, що чоловік її опора й захист. Ніколи б не подумала, що Ярко колись піде проти неї.
Недавно в їхній родині розгорівся скандал через несподівану пізню вагітність.
Ярослав був категорично проти:
“Олено, ти з глузду зїхала? У нас же троє здорових хлопців! Богдан уже в університеті, а Тарас і Олесь у восьмому класі. Тобі мало?
Що діти про нас подумають? Що батьки зїхали з глузду?”
“Ярославе, я все життя мріяла про доньку, наполягала Олена. Якщо Бог дав дитину, чому їй не зявитися на світ?”
“А якщо знову буде хлопчик, будемо народжувати до пятого?” запалав Ярослав.
“А я певна, що буде дівчинка.”
Сини теж не підтримали. Коли близнюки Тарас і Олесь дізналися, вони одразу заявили, що кімнату з ніким ділити не будуть.
Старший, Богдан, теж висловився:
“Мамо, ти не боїшся? Раптом із тобою щось станеться?”
“Усе буде добре, заспокоїла його Олена. Я ж не стара ще!”
Таке в її житті вже було. Коли Олена чекала другого, Ярослав теж не радів.
Тоді Богдану було три з половиною, грошей бракувало. Жили з його батьками, і Олена постійно сварилася зі свекрухою.
Але коли лікарі сказали, що будуть близнюки, все змінилося. Свекруха дала грошей на перший внесок за квартиру, а Ярослав став уважнішим.
Тарас і Олесь, як на диво, виявилися тихими, і Олена навіть висипалася. Богдан тішився, що зявилися товариші для ігор, тому допомагав з братами.
Цього разу Олена сподівалася, що все якось владнається.
Але вже на третьому тижні почалися проблеми їй погано ставало прямо на роботі.
Олена десять років працювала майстринею манікюру, але тепер їй робилося зле від одного виду лаку.
Таблетки не допомагали, стан не покращувався, і з роботою довелося завязати.
Олена лежала пластом, навіть посуд помити не могла. Про прибирання й мовчки.
Їжу тепер купували, що Ярослава й хлопців не тішило.
Грошей стало менше. Ярослав, фельдшер швидкої, почав працювати по дві зміни. Богдан перевівся на вечірнє й підробляв у магазині електроніки.
Щодня Олена бачила осуд у сімї. Навіть батьки сказали, що в такому віці народжувати безвідповідально.
Сусідки шепотілися за спиною.
На другому триместрі Олена пішла на УЗД. Лікар довго дивився в монітор, щось бурмотів медсестрі.
“Лікарю, хто там хлопчик чи дівчинка?” не витримала вона.
“Дівчинка. Але є проблема Нервова трубка не закрита. Це серйозна патологія.”
Олена заплакала: “Невже нічого не можна зробити?”
“На жаль”
Вона вийшла, наче в тумані. Додому їхала, наче уві сні. В машині розридалася.
Ярослав був вдома, грів вечерю.
“Я була на УЗД Дівчинка. Але нервова трубка не закрита.”
“Що?!”
“Лікар пропонував але я не зможу”
“Ти збожеволіла! Це ж інвалідність! Завтра йдемо до лікаря, я сам направлення візьму!”
“Я нікуди не піду!”
“Тоді йди звідси! Я не буду дивитися, як ти зводиш себе й дитину!”
Він витягнув валізу, почав збирати речі.
“Ярославе, ти кидаєш нас? Це ж і твоя дитина!”
“Не хочу це терпіти! У моєї мами був хворий син Він не прожив і року. Я не переживу цього знову!”
Він вийшов, хлопнувши дверима.
Його мати, Ганна Степанівна, здивувалася, побачивши сина з валізою.
“Що трапилося? Посварилися?”
“Так! Вона хоче народжувати хвору дитину!”
“Синку, це її вибір”
“Мамо, ти б народила Івана, якби знала, що він не виживе?”
“Звичайно! Я до останнього сподівалася До речі, УЗД іноді помиляються. Чи не той самий лікар торік Катрі хибний діагноз поставив?”
Ярослав згадав так, той самий. Наступного дня він поїхав у поліклініку, але кабінет УЗД був зачинений апарат зламався.
“Вже третій раз, пояснила медсестра. Дешевий устаткування, постійно ламається.”
Ярослав запідозрив помилку. У нього був знайомий у приватній клініці і він вирішив повезти туди Олену.
Вдома він наказав: “Збирайся. Їдемо на обстеження.”
У платній клініці лікарка довго дивилася на монітор, потім усміхнулася:
“Усе гаразд. Дівчинка здорова. Хочете почути серце?”
Ярослав заплакав. Олена запитала про нервову трубку.
“Усе закрито, патологій немає. Ось висновок.”
Олені стало легко. Ярослав м