Уяви, що ми могли б досягти, якби цінували людей більше за прибуток. Уяви.
**Уяви**
Уяви місто, де ніхто не є невидимкою.
Де імя прибиральниці памятають так само, як імя директора.
Де цінність людини вимірюється не грошима, а добротою.
Передстав світ, де перше питання на бізнес-зустрічах не *”Скільки це коштуватиме?”*,
а *”Скільком життям це допоможе?”*
Де нові технології не викидають на ринок заради наживи,
а вирощують повільно, з турботою, бо їхня мета лікувати, навчати, піднімати.
Уяви школи, де кожна дитина отримує увагу не через оцінки,
а тому що кожен розум це історія, яку варто почути.
Лікарні, де пацієнти не цифри,
а люди з мріями, що ще чекають на своє.
Робочі місця, де вихідні належать родинам, а не дедлайнам.
Що, якби найбагатшими були не ті, у кого найбільше гривень на рахунку,
а ті, хто створив найбільше можливостей для інших?
Що, якби справжньою біржею був не фондовий ринок,
а моменти теплоти, якими щодня діляться незнайомці?
Уяви владу, яка вимірює успіх не ВВП,
а посмішками, освітою, меншою кількістю сліз, пролитих у тиші.
Уяви сусідів, які змагаються не в тому, хто виглядає краще,
а в тому, хто підтримає слабкішого.
І уяви себе у такому світі
без поспіху, без страху, без постійного підрахунку
Просто живим,
бо твоя цінність у тобі самому.
**Уяви. А потім дій.**