Колишня його
«Дякую, Юрку! Не знаю, що б робила без тебе», зявилося повідомлення на екрані телефону.
Телефон чоловіка завібрував прямо в її руці. Олена мимоволі глянула на екран. Відправником була хтось на імя Марічка. Повідомлення закінчувалося рожевим сердечком, ніби маленьким поцілунком.
Олена завмерла. Марічка? Юрко? Вона б ще повірила, що це далека родичка чи колега, якби не одна деталь: чоловік ніколи не згадував нікого з таким імям. Чи ховав він її від неї?
Підняла погляд різко. Спочатку треба було дізнатися правду, а не робити поспішних висновків. Але серце стиснулося від ревнощів.
Хто така Марічка? запитала Олена, намагаючись стримувати голос.
Ілля, який спокійно пив каву, здивовано кліпнув.
Що?
Марічка, повторила вона, показуючи йому телефон. Хто це?
Він глянув на екран, і в очах його мелькнула ледь помітна напруга. Відвернувся й знизав плечима.
Це Марина.
Олена застигла.
Яка Марина?
Ну Моя колишня. Між нами нічого нема.
Вона поклала телефон на стіл і схрестила руки.
Колишня називає тебе «Юрком» і дякує з сердечками? Ти справді вважаєш це нормою?
Ілля знову знизав плечима, наче це не варто було уваги.
Так. Я їй позичив грошей. Попросила в борг я дав.
Олену охопив гнів.
Ти віддав гроші колишній?!
Так, що тут такого?
Що тут такого?! перебила його. Серйозно? Ти вважаєш нормальним брати наші гроші й віддавати якійсь Марічці?
Він нарешті подивився їй у вічі.
Олено, ти робиш з мухи слона. Ми знайомі тисячу років. Чому б мені не допомогти?
Вона засміялася, але в тому сміху не було ні граму радості.
Ти одружений, Іллю. Зі мною! Але досі турбуєшся про неї, з ким був раніше.
Він роздратовано зітхнув, наче пояснював очевидне дитині.
Ми не розійшлися ворогами. Вона мені не чужа.
А я тобі чужа?
Ілля замовк. Олена похитала головою і глибоко зітхнула.
Довго вже триває ця дружба?
Що саме?
Ваша чудова близькість.
Він відвів погляд.
Ми завжди спілкувалися. Ще до тебе. Просто не казав тобі. Не хотів непотрібних розмов.
Олена відчула, як усе тіло спалахує від люті.
Тобто два роки мені брехав?
Я не брехав! Просто не було потреби говорити. Я тобі не зраджую. Про що ти?
Вона глибоко вдихнула, намагаючись не кричати.
І скільки разів ти їй допомагав?
Іноді. Дрібниці. Щось полагодити, компютер налаштувати.
Тобто ти, мій чоловік, бігаєш за іншою жінкою, як майстер?
Що за дурниці?! спалахнув він. Допоміг, позичив грошей! Це злочин?! Я б і тобі допоміг!
Олена подивилася на нього з холодною рішучістю.
Якщо ти не бачиш у цьому нічого поганого, значить, у нас різне розуміння сімї.
Повернулася й вийшла з кухні. Не хотіла бачити його обличчя.
Той день пролетів для неї, як сон. Гнів, біль, плутанина. Вона намагалася аналізувати все спокійно, але в голові лунала лише одна думка: «Як я могла не помітити?»
Ілля не виглядав винним. Тепер вже не приховував, що спілкується з Мариною, але поводився, наче це дрібниця.
За наступні два тижні все стало зрозуміло. Чоловік часті