Віроломство
Павло підняв руку, прощаючись:
Ну, Оленко, я вже біжу! Гроші мамі перерахуй, не хвилюйся.
Двері за ним грюкнули, і Олена важко сіла на табурет, раптом обіллявшись сльозами.
Мамо, що з тобою? на порозі кухні з’явився син. Що трапилося?
Нічого, Олені було соромно за свою слабкість. Нічого страшного, сину, просто поганий настрій. Тарас і Марійка в гостях у бабусі.
Ні, впевнено сказав Андрій. Через поганий настрій так не ридають, а з братом і сестрою ти щодня телефонуєш. Я вже не малий, мамо, дещо розумію.
Олена подивилася на шістнадцятирічного сина, який вже був вищий за неї, і раптом вголос вимовила те, чого боялася зізнатися навіть собі:
Мені здається, тато нас скоро покине. Він мене обманює. Вже майже півроку
Андрій не знав, як реагувати. Думав, що мати розлютилася на роботі або посварилася з подругою. Але щоб тато? Як так могло статися? Хлопець відчув, як закипає гнів, і мати це помітила:
Андрію, не треба. Такі речі трапляються з дорослими, сам згодом зрозумієш. Тато хороший, але серцем не накажеш.
Хоча й говорила це, Олена сама не вірила своїм словам. Їй хотілося кричати, бити посуд, але замість цього вона намагалася переконати старшого сина пробачити тата! Та хлопець стиснув кулаки:
Нехай іде, проживемо і без нього! Навіщо нам він у домі, якщо зраджує?
Сину, кажеш, що вже не малий, а поводишся як дитина. Хіба всі люди не мають права помилятися? Тато зрозуміє, що це лише тимчасове захоплення, а його родина це ми
Мамо, «дорослий» Андрій раптом здався, Чому він так вчинив? Тепер я не зможу поважати його, як раніше!
Усе налагодиться, сину, Олена пестливо торкнулася його руки. Тільки брату й сестрі не кажи, добре?
Ти теж, Андрій витер сльози. Адже ми не хочемо, щоб їхня віра в сильного старшого брата розвіялася.
Олена глянула на годинник:
Ти ж ніби не спізнюєшся на тренування?
Андрій схопився:
Ой, запізнився! Трясця!
Залишившись сама, Олена задумалася. Після розмови з сином ще могла холодно міркувати, але тепер відчула біль і знову заплакала:
Як він міг зрадити всьому, що ми мали?
Коли вони познайомилися, Павло був безтурботним, навколо нього завжди крутилися дівчата, яких він називав «горобчиками». Коли Олена сказала, що не збирається бути черговим «горобчиком», він серйозно відповів:
Чому «черговим»? Ти єдина, на все життя.
І вона повірила, дурна Усі ці 17 років разом думала, що їй пощастило! А він? Незважаючи на трьох дітей, на все, що вони пройшли «у радощах і скорботах», він усе одно зрадив.
Все почалося півроку тому. Хоча, можливо, й раніше просто вона не помічала? Та ні, швидше за все Півроку тому їх запросили на весілля одружився улюблений племінник Павла. Олена не змогла поїхати, але чоловіка відпустила, сказавши, що не можна пропускати такі події. Павло формально заперечив, але ж сестра могла образитися Пізніше Олена розглядала фото з весілля, які молодята виклали, і помітила, як яка-Щось злякало її у тому, як та незнайомка занадто близько схилилася до Павла, а він, ніби справді нічого особливого, лише засміявся: «Ти що, Оленко, знову ревнуєш до якоїсь «горобчихи»?».