– Коли прибори на столі, а вечеря готова?

Обучение жизнью

(Українська версія з культурними адаптаціями, гумористичним тоном та зміненими іменами)

Коли вечеря буде готова?

Та коли самі зробите, тоді й буде! Свекруха аж окуляри з носа зсунула. Олежу, твоя жінка що, хоче, щоб я замість неї біля плити танцювала? А вона лежатиме, як пані?

Ганна, навіть не слухаючи, схопила свої речі й вирушила до коридору. Свекруха як оса за медом. Що це за витівки? Куди ти збираєшся?

У відпустку! Бувайте!

Важки сумки з гуркотом впали на підлогу.

Я вдома!

З кімнати почулося незрозуміле бурмотання, а потім зявився й сам «оратор». Чоловік років сорока (може, тридцять девять, а може, і сорок один) у витертих спортивних штанах та капцях-«вьєтнамках».

Ганно, годі галасувати! Ти не на селі, тут культурні люди!

А ти б міг і зустріти мене, знаєш же зарплата прийшла, продукти треба купити.

Чоловік важко зітхнув:

Боже! Які ще продукти?!

І пішов собі, наче важливішу справу мав (а саме дивитися серіал). Ганна знову зітхнула. Як же все набридло!

Дві роботи, весь день на ногах, а її чоловік, за підтримки матусі, вже пятий рік пише «геніальний» роман. Перший, звісно, ніхто не зрозумів бо «суспільство ще не дозріло».

Вона роздяглася, занесла покупки на кухню. Завтра починається відпустка Яка радість: прибрати, перепрати, перегладити і все це під наглядом свекрухи. Ох, як же втомилася.

Галочко, а ти чого розсілася? Чоловіка годувати збираєшся? Він цілий день працював!

Багато заробив?

Сама не зрозуміла, як вирвалося. Колись вона з захопленням слухала, як цей «геній» розповідав, що стане відомим письменником. А ще тремтіла перед свекрухою, боячись і слова зайвого сказати. Та й мовчала, бо поки вона у декреті була, то саме свекрусі довелося їх годувати.

Свекруха Дарія Миколаївна, яка вже йшла геть, різко обернулася:

Що ти сказала?!

Запитала, чи багато заробив. Бо зазвичай, коли люди працюють, гроші в хату приносять.

Як ти смієш?! Олег весь день обдумував сюжет! Тобі цього не зрозуміти ти ж не працюєш головою!

Фиркнула і пішла. А Ганна раптом подумала: «Йой, а що я тут роблю?»

Син уже давно у її батьків у селі. Бо ж, бачте, дитина шуміла, гралася і це заважало Олегу творити «шедевр».

Ганна різко схопилася й почала виймати продукти з холодильника. Тільки тепер складала їх у велику сумку. Зарплата + відпускні тепер купить синові подарунок, а собі спокій.

Вийшла в коридор, поставила сумку і тут почула з кімнати:

Коли вечеря буде готова?

Коли самі приготуєте!

Свекруха знову окуляри зсунула.

Олежу, твоя жінка що, хоче, щоб я замість неї стояла біля плити?!

Ганна вже не слухала. Підхопила сумку і геть! Швидше за таксі. 60 кілометрів і хай собі!

Син Юрко вже спав, коли вона приїхала до батьків. Прокинувся і в обійми! Мати подивилася на неї пильно:

Що трапилося? Як це ти Олега одного лишила? Хто за ним доглядатиме?

Тато Олега теж спочатку приїжджали разом, але після того, як тесть піднімав його о шостій ранку копати город, «творець» раптом вирішив, що місто йому ближче.

Все, мамо! Набридло. Місяць відпочинку!

Мати аж засяяла:

Слава Богу, хоч відпочинеш.

Ганна лягла з сином. Довго дивилася, як він виріс, а потім і сама не помітила, як заснула.

Вранці її розбудив запах випічки! Невже хтось інший готує? Юрко вже скакав біля неї:

Бабуся цілий таз паляниць напекла!

Після сніданку Ганна питає:

Ну, що робити?

Ти вже відпочила?

Та мені радість тут інша робота!

Іди на город. Капусту рядуй, огірки пололи треба.

На третій грядці Ганна зрозуміла: це ж щастя! Земля, тиша, ані свекрух, ані «геніїв»

Перший раз бачу, щоб пололи з такою усмішкою!

Вона підвела очі

Вітьку! Ти звідки?!

Кинулася на шию сусідові, з яким колись у дитинстві бігала. Він тоді був старший, але цукерками частував. Потім пішов у армію, одружився, зявився в місті. А тепер розлучився.

Вечором у Вітька в гостях шашлики, сміх. Як же добре!

Через два тижні мати питає:

Повертатимешся?

Не знаю Олег дзвонить, погрожує, що випише з квартири.

Дивно, за 10 років так і не прописав, а тепер виписати хоче? мама аж присміхнулася.

А Вітько вже дивився на Ганну так, що аж серце забилося.

Але одного разу зявилася його колишня:

Любий, годі тікати! Повертайся!

Ганна вже хотіла йти, коли раптом приїхали Олег із мамою!

Оце діло! засміявся Вітько. А ти молодець, не здалася.

А потВітько взяв Ганну за руку, посміхнувся і сказав: “Знаєш, а може, тобі варто спробувати писати книжку? Може, вийде краще за Олеговий «шедевр».”

Rate article
Histoires de Vies
Add a comment

nineteen − nine =