Тістечко на чиїсь гроші
Вона притиснула долоню до серця: “У мене тиск скаче. Лікар сказав потрібні дорогі ліки… Ти ж допоможеш мамі?”
***
У квартирі пахло ваніллю і свіжозвареною кавою Соломія щойно дістала з духовки пиріг із яблуками та корицею. Золота скоринка хрустіла під ножем, а по кухні розпливався теплий, обволікаючий аромат, ніж сама осінь зазирнула у вікно. Вона акуратно розкладала шматочки пирога по порцеляновим тарілкам, коли у передпокої пролунав дзвінок різкий, настирливий, наче удар метронома.
На порозі стояла свекруха Віра Миколаївна. В елегантному кашеміровому пальті кольору морської хвилі, з ідеально укладеним сивим волоссям і сяючою усмішкою. У руках тримала пакет із дорогої кондитерської тієї самої, де тістечка коштували як денний бюджет сім’ї.
“Соломійко, здоровенькі були, рибко!” співучо промовила вона, простягаючи руки для обіймів. “Я тут повз проходила, вирішила заглянути. А у вас так смачно пахне! Прямо як у дитинстві…”
Соломія стримано усміхнулася, відчуваючи, як усередині росте знайоме напруження наче туга пружина, готова розкрутитися. Вона знала: цей візит не випадковий.
…Віра Миколаївна почала настирливо з’являтися в їхньому житті три роки тому після того, як її чоловік, батько Олексія, пішов із сім’ї. Спочатку все було мило: спільні обіди по неділях, теплі розмови за чашкою чаю, допомога по хаті. Але поступово її візити участішали, а прохання ставали настирливішими.
“Олечку, сину,” зітхала Віра Миколаївна, театрально притискаючи руку до грудей, “у мене тиск скаче. Лікар сказав, потрібні дорогі ліки… Ти ж допоможеш мамі?”
Олексій, м’який і чуйний, ніколи не відмовляв. Спочатку суми були невеликі п’ять, десять тисяч. Потім зросли до двадцяти, тридцяти. Соломія намагалася говорити з чоловіком, але він лише махав рукою, дивлячись на неї з легким роздратуванням:
“Соломіє, ну годі тобі… Мама хворіє, ти ж бачиш. Не можна її кидати в біді. Це ж моя мама…”
А Віра Миколаївна тим часом то й справу “забувала” згадати, що ліки вже куплені, а гроші пішли на щось інше. То на “терміновий курс вітамінів”, то на “унікальну процедуру в клініці”, то на “екстрену допомогу подрузі”.
А одного разу Соломія випадково побачила у соцмережах фото свекрухи з кафе. На знімку та посміхалася з чашкою капучіно та тістечком із малиновою начинкою, а підпис гласив: “Солодка середа найкраще ліки від сумної хандри!”
Соломія насупилася напередодні Віра Миколаївна дзвонила Олексію з риданнями:
“Сину, мені так погасно… Ліки закінчилися, а лікар сказав, що потрібні інші, імпортні, а вони коштують шалені гроші… Я навіть не знаю, де їх взяти… Хіба лягай та вмирай…”
Соломія показала фото чоловікові. Олексій нахмурився, провів пальцем по екрану, ніби намагаючись стерти зображення. В очах його мигнула розгубленість, але одразу знайшлося виправдання:
“Може, це було давно? Або вона просто хотіла трохи себе потішити… Людям, навіть коли вони хворіють, інколи хочеться тр