Твій син такий нудний! Нічого доброго з нього не вийде!
Марія застигла у дверях, ледве не впустивши торт із рук. Матір дивилася на неї незадоволено, ніби та була у чомусь винна.
Мамо, про що ти? Марія поставила торт на стіл. До чого тут Денис?
До того, що він уже у сьомому класі, а досі в звичайній школі! мати підвищила голос. Ніяких спеціалізацій, ніяких поглиблених програм. Як він вступатиме у гідний університет? Як він чогось досягне?
Марія прикусила губу. Розгорталася знайома сцена, і в грудях спалахнув жар несправедливості.
Мамо, Денис добре вчиться. У нього пятірки з більшості предметів. Займається з репетитором з математики, хоче повязати життя з програмуванням, як тато.
Ось саме! мати розвела руками. Програмування! Сидіти за компютером, як твій Олег. Звичайна робота, звичайна зарплата. А ти сама? Вчителька! Репетитор! Копійки отримуєш. Ви хоч годуєте дитину нормально?
Марія стиснула кулаки. Слова матері болісно торкалися найчутливішого. Так, вони з Олегом не були багатими, доводилося рахувати гривні. Але їхній син Денис виростав щасливим.
У нас усе добре. І Денис щасливий.
Щасливий! матір скептично хмикнула й відвернулася до вікна. А ось у Івана син оце так скарб! Андрійко навчається у школі з поглибленим англійським. Уявляєш? Англійська з першого класу! Вже вільно розмовляє. Іван з Олесею молодці, вкладаються у дитину, не шкодують грошей.
Марія мовчала. Брат завжди був улюбленцем. Відкрив невелику справу, купив квартиру побільше, його дружина Олеся не працювала, доглядала за домом і сином. І щоразу мати не пропускала нагоди порівняти їх.
Андрій такий обдарований хлопчина! мати говорила тепліше. Ось із нього справді щось вийде. Іван каже, планують відправити його за кордон на мовні курси. У тринадцять років! Ось це турбота про майбутнє, ось це перспектива. А не ваша звичайна школа.
Марія підійшла ближче. Плечі матері були напружені, обличчя суворе.
Мамо, я розумію, тобі хочеться бачити онуків успішними. Але Денис не гірший за Андрія. Просто у них різні шляхи.
Різні шляхи! мати різко обернулася. Один шлях угору, до успіху. А інший прозябання у сірості й бідності. Того ти хочеш для сина? Щоб він жив у злиднях?
Щось усередині Марії стислося.
Мамо, ми не злидарі. Живемо за засобами. І Денис виросте доброю людиною. Розумним, добрим, працьовитим.
Працьовитим! мати знизала плечима. Цього замало у нашому світі, Марічко. Потрібні звязки, гроші, престижна освіта. А що є в Дениса? Звичайна школа й мати-вчителька, яка ледве зводить кінці з кінцями.
Марія відвернулася. Перед нею стояв торт, прикрашений ягодами, який вона спекла з любовю. Тепер він здавався непотрібним…
Мамо, не хочу сперечатися. Ми виховуємо сина так, як вважаємо за потрібне. І він щасливий.
Головне його майбутнє! мати наблизилася. Ти губиш дитину своєю безтурботністю. Ось Іван розуміє. Робить усе, щоб Андрій став кимось значним. А ти пливеш за течією.
Марія похитала головою. Спорити було марно. Мати стояла на своєму.
Добре, мамо. Давай просто повечеряємо. Олег із Денисом скоро прийдуть.
Як і очікувалося, вечеря пройшла у напруженій атмосфері. Мати розповідала, як чудово вчиться Андрій, як ним пишається Іван. Денис мовчав, поглядаючи на матір. Марія усміхалася йому, намагаючись показати, що усе гаразд.
Після тієї вечері Марія зрозуміла: спілкування з матірю доведеться обмежити. Занадто болісно було слухати ці нескінченні порівняння.
Вона дзвонила матері й Івану. Вітала зі святами, але більше не влаштовувала сімейних посиденьок. Мати ображалася, але Марія трималася. Треба було захистити сина від цього негативу.
Роки минали. Денис ріс, навчався, захоплювався програмуванням. Марія інколи чула від матері новини про брата. Андрій закінчив школу із золотою медаллю. Вступив до престижного університету, хоч і не без батькових звязків.
Денис теж закінчив школу. Вступив на бюджет у звичайний технічний університет, чесно склавши іспити. До третього курсу вже працював у невеликій IT-компанії. Марія пишалася ним. Олег пишався. Але мати й далі говорила лише про Андрія.
…Минуло ще кілька років. Дітям було вже під тридцять. На ювілей матері зібралася вся сімя. Приїхали Іван із Олесею. Зявився й Андрій високий, гарний чоловік з недбалою зачіскою. Та він недовго працюва