Не хотів одружуватися мама змусила
Олегу, ти подивишся за Іванком? гукала Оксана з коридору, поправляючи хустку перед дзеркалом. Повернуся до вечора, близько шостої. Не забудь погодувати його обідом. У холодильнику все готово, тільки розігріти.
Субота видалася напруженою на роботі раптово звалили термінове завдання, і керівник попросив вийти у вихідний. Ніхто, крім неї, не міг із цим впоратися. Оксана погодилася без вагань. Робота давала їй не лише гроші, а й відчуття власної значущості.
Пятирічний Іванко спокійно возився у кімнаті з машинками. Оксана чула, як син щось бурмоче, імітуючи звуки двигунів. Звичайний ранок вихідного дня. Вона вже машинально перевірила вміст сумки, знайшла ключі, коли з кімнати вийшов Олег.
Ні, сказав він байдуже.
Оксана завмерла, рука стиснула дверну ручку. Вона обернулася, дивлячись на чоловіка з подивом.
Що?
Не буду сидіти з дитиною, повторив Олег, проходячи повз неї до вішалки. У мене свої плани на сьогодні.
Оксана дивилася на нього, не вірячи власним вухам. Шість років шлюбу, і жодного разу чоловік не відмовлявся придивитися за сином. Олег завжди був зразковим батьком, принаймні так їй здавалося. Вона стояла, намагаючись осмислити ситуацію, а той спокійно накинув куртку, взувся і пішов до дверей.
Олеже, я не розумію. Що сталося? Оксана зробила крок уперед, але він обійшов її, ніби перешкоду на дорозі.
Нічого не сталося, кинув Олег і вийшов, не озираючись.
Двері замкнулися перед носом. Оксана стояла посеред коридору, стискаючи ремінець сумки. Усередині все стислося в тугий вузол. За годину їй треба бути на роботі. За годину! Вона схопила телефон, тремтячими пальцями набираючи номер матері.
Мамо, пробач, будь ласка, почала Оксана. Мені потрібна твоя допомога. Терміново. Можеш приїхати посидіти з Іванком?
Мати, слава Богу, не почала розпитувати.
Оксана швидко прикинула час і зрозуміла, що мати приїде занадто пізно. Вона кинулася до сусідки. Наталія Іванівна, літня жінка з квартири напроти, завжди виручала у складних ситуаціях. Оксана подзвонила у двері, дивлячись на сусідку з благанням.
Тіто Наталю, виручте, будь ласка. Придивіться за Іванком півгодини, поки мама не приїде. У мене на роботі аврал, а Олег… Олег пішов по справах.
Наталія Іванівна лише похитала головою, але погодилася. Оксана швидко пояснила синові, що він побуде у тітоньки, і вибігла з дому. Усю дорогу до офісу її не покидало відчуття нереальності. Що це було? Чому Олег так повівся? Може, вони посварилися, а вона не помітила? Оксана перебирала в памяті останні дні, але нічого не спадало на думку. Вчора ввечері вони спокійно вечеряли, дивилися фільм, навіть обговорювали плани на тиждень.
На роботі не вдавалося зосередитися. Оксана виконувала завдання автоматично, а думки кружляли навколо ранкової сцени.
Кілька разів вона намагалася написати Олегу.
«Де ти?»
«Що трапилося?»
«Чому ти так вчинив?»
Але повідомлення залишалися без відповіді. Телефон мовчав. Оксана перевіряла екран кожні пять хвилин, але нічого…
Ввечері вона поспішила відпустити матір додому.
Дякую тобі велике, мамо. Не знаю, що б я без тебе робила.
Мати погладила її по голові, немов у дитинстві.
Нічого, доню. Тільки скажи, що сталося? Де Олег?
Не знаю. Він пішов зранку і досі не повернувся.
Оксана провела матір. У квартирі тиша давила на вуха. Вона зайшла до кімнати сина, подивилася на сплячого Іванка. Хлопчик сопів, обіймаючи плюшевого ведмедика. Такий маленький, беззахисний. Оксана провела рукою по його волоссю, поцілувала у лоб і тихо вийшла.
Олег зявився лише через дві години. Оксана встигла прийняти душ, переодягтися, випити заспокійливий чай. Почувши звук ключа у замку, вона завмерла. Чоловік увійшов так само спокійно, як і вийшов зранку. Скинув куртку, роззувся, пройшов у кімнату.
Оксана стояла біля дверей, спостерігаючи за ним. Усередині все кипіло. Вона підійшла ближче.
Що це взагалі було?
Олег підняв на неї погляд, повний байдужості. Такий погляд вона бачила лише у незнайомців на вулиці. Не у чоловіка. Не у батька Іванка.
Я втомився прикидатися, сказав він.
Оксана завмерла. Кров застукала у скронях. Вона повільно сіла на край ліжка, не відводячи від нього очей.
Від чого ти втомився?
Від цієї родини. Від шлюбу. Від тебе. Від сина.
Оксана дивилася на чоловіка, намагаючись розгледіть хоча б натяк на жарт. Але Олег був серйозним. Його обличчя залишалося холодним і відстороненим.
Що ти має