Оце й сукня! Невже я її сюди викинула? розгублено скрикнула Оксана, роздивляючись сміттєвий бак.
Щодня вона ставила собі одне й те саме запитання: що вона знайшла в Олексії?
Зовні він не блищав красою такого «принца» навіть подругам було соромно показувати. Тож вони й досі впевнені, що дівчина живе сама.
Про те, що вона ділить житло з чоловіком, знала лише сестра, яка тримала це в таємниці.
Зіркою з неба Олексій теж не був: працював слюсарем на металургійному заводі.
Іноді Оксана, дивлячись телевізор, ловила себе на думці, що пора розійтися.
Але варто було їй заговорити про це як він приносив букет квітів або цукерки, і розставала вона на невизначений термін.
До зустрічі з Оксаною Олексій уже був одружений. Шлюб тривав два місяці, але колишня залишилася вагітною, і в них народилася донька.
Коли він познайомився з Оксаною, дівчинці було вже дванадцять. Досі вона навіть не намагалася з нею спілкуватися.
Нагода випала напередодні дня народження, який Оксана планувала святкувати з подругами.
Оксанко, винувато почав Олексій, колишня їде у відрядження, просить, щоб я забрав доньку до нас
Надовго? нахмурилася Оксана, неохоча отримувати такий «подарунок».
На місяць
Чому так довго? занепокоїлася вона. Сподіваюся, вона розуміє, що дитину треба годувати за чиїсь гроші?
Якщо про гроші вона нічого не переказала, розвів руками Олексій.
Ти ж платиш аліменти. Тобто донька буде у нас місяць, а мати радітиме аліментам?
Їй особливо радіти нічого, знаєш мою зарплатню, усміхнувся він.
Як ти це взагалі собі уявляєш? закипіла Оксана, усвідомлюючи, що не хоче, щоб чужа дитина місяць жила з ними. Її треба возити до школи, доглядати. Чого взяв на себе таку відповідальність?
Я ж її батько, здивувався Олексій. На твою думку, треба було відмовитися?
Ти забуваєш, що живеш не сам, по-друге, це моя квартира, тобі треба було спершу мене запитати! По-третє, мій день народження, і я не хочу, щоб хтось його псував! різко сказала Оксана.
Не бачу, чому моя донька має заважати, ображено відповів Олексій.
Впевнена, що все піде не так, схрестила руки на грудях Оксана.
Але він спробував переконати її не налаштовуватися погано.
Наступного дня до квартири увійшла пухкенька дівчинка з яскравим макіяжем, якій можна було дати всі шістнадцять.
Вона лише подивилася на Оксану й, не привітавшись, звернулася до батька:
Де моя кімната?
Спатимеш у кухні, жартівливо посміхнувся Олексій.
Дівчинка незграбно закатила очі й побігла до ванної ревіти.
Що це було? роздратовано спитала Оксана. Нахабна й невихована дитина. Добре, що я вирішила святкувати в кафе. До речі, ти зі мною не їдеш.
Чому? здивувався Олексій. Думав, нарешті познайомиш мене із своїми подругами. Адже ми вже півроку разом
Ти залишаєшся з дитиною, різко сказала Оксана, радіючи, що не доведеться представляти його подругам, у яких були стрункі й спортивні хлопці.
Зрозумів, пригнічено промовив Олексій і більше не намагався розмовляти.
Наступного дня Оксана готувалася до свята.
Вранці вона випрасувала свою улюблену сукню й повісила її до вечора.
Олексій мовчав і навіть не привітав її.
Вона вирішила не псувати собі настрій і вдала, що не помітила образу.
Повернувшись з роду переодягнутися, вона з жахом побачила, що сукні немає.
Де моя сукня? розлючена Оксана кинулася до кухні, де на розкладному ліжку лежала Марічка.
Дівчинка ігнорувала її, граючись у телефон.
Ти мене чуєш? Оксана підійшла й вихопила телефон.
Віддай! завила Марічка, і в кухню вбіг Олексій.
Що сталося? скрикнув він. Поверни телефон!
Де моя сукня? стиснула зуби Оксана.
Я її не брала, хитр
