«Мамо, той офіціант як дві краплі схожий на тата!»
Бувають миті, коли час ніби застигає, коли реальність спотворюється перед очима, залишаючи лише дивне здивування. Того вечора моє життя змінилося назавжди.
Минуло кілька місяців, як чоловік пішов його забрала хвороба занадто рано. З сином ми намагалися повернути в життя хоч трохи звичайності, подолати цю величезну порожнечу. Тож вирішили разом пообідати, розслабитися, посміятися, відчути близькість знову.
Сидячи в ресторані серед запахів смачної їжі й тихих голосів гостей, мій син, як завжди щирий, раптом перервав тишу словами, від яких кров застигла. «Мамо, той офіціант як дві краплі схожий на тата!»
Спочатку я не зрозуміла. Потім, повільно повернувшись, побачила погляд офіціанта. Чоловік років тридцяти, у бізумовній білій сорочці, посміхався, проводжаючи нас до столу.
І раптом усе стало ясно. Його риси, рухи, очі Щось було незбагненно знайоме. Ніби я бачила свого чоловіка, ніби він повернувся із тіней минулого. Але він не міг бути тут. Він помер.
Я завмерла, не в змозі пошевелитися.
Що це було? Хто він? Потім я ледь не впала, коли дізналася правду.
Читайте далі в першому коментарі .
«Мамо, той офіціант як дві краплі схожий на тата!» Жінка обернулася й остолбеніла адже її чоловік був мертвий.
Я кинулася до офіціанта, серце билося шалено, не розуміючи, що відбувається. Він уже зникав за дверима кухні, але я встигла наздогнати. Він подивився на мене зі здивуванням, і я насилу стримала тремтіння у голосі.
«Вибачте але» слова застрягли в горлі. «Ви дуже схожі на мого чоловіка.»
Він несміливо посміхнувся. «Не хотів вас бентежити.»
Помовчав, потім додав мякше: «Зрозуміло мабуть, ви мене з кимось сплутали.
«Мамо, той офіціант як дві краплі схожий на тата!» Жінка обернулася й остолбеніла адже її чоловік був мертвий.
Але насправді мій батько був близьким другом вашого чоловіка. Я часто чув про нього, навіть після його смерті.»
Я оніміла, дивлячись на цього чоловіка немов дзеркало минулого. Він розповів, що був сином колишнього колеги мого чоловіка, що вони працювали разом, але втратили звязок через трагедію.
Цей офіціант, цей незнайомець, виявився сином людини, яка добре знала мого чоловіка. І якось незбагненно він був схожий на нього, ніби його відлуння. Доля поставила його прямо переді мною.
