Мам, ти зовсім зїхала з глузду?
Слова доньки влупилися в Лідію, ніж гостріший за вітер в степу. Вона мовчки продовжувала чистити картоплю, стискаючи ножа міцніше.
На нас уже пальцями показують! Тато ще куди ні, чоловік, але мати?! Жінка! Хазяйка в домі! Тобі не соромно?
Сльоза прокотилася по щокі Лідії, за нею друга Незабаром вони лилися рікою, а донька не вгамувалася.
Костя, її чоловік, сидів на стільці, плечі звисли, губа випнута.
У тата здоровя ні до чорта, ти як взагалі?! Йому догляд потрібен! Костя схлипнув. Хіба так роблять? Мам? Він тобі все життя віддав, дитину разом виростили, а тепер що? Захворів і ти набік зазираєш? Оце так
А як треба? тихо запитала Лідія.
Що?! Ти знущаєшся?! Тату, чуєш, вона жартує!
Солодка моя, наче я тобі не мати, а найлютіший ворог Ох, як же ти за тата переживаєш
Мам! Що ти вигадуєш?! Годі! Дзвоню бабусям, нехай з тобою розбираються! Ганьба!
Уявляєш, скривилася Оксана, обертаючись до батька, я з універу йду, а вони по алеї гуляють, під ручку! Він їй вірші читає, напевно, сам склав, так, мам? Про кохання, мабуть?
Зла ти, Оксанко. Зла і дурна. Молода ще
Жодного каяття! Все, дзвоню бабусям, нехай приходять!
Лідія мовчки випрямилась, розгладила складки на спідниці, струсила невидимі порошинки. Підвелась.
Добре, рідні мої. Піду я.
Куди, Лідо?
Іду від тебе, Костю.
Як ідеш?! Куди?! А я?!
Донька в цю мить щось люто викрикувала в телефон.
Ок-са-но! завив Костя, наче по мертвому. Оксано-о!
Що, тату?! Спина болить?! Де?!
Ой, ой Оксан вона мати йде сказала
Як йде?! Куди?! Мам, що ти видумала на старість літ?!
Лідія усміхнулася. Акуратно складала речі у валізу.
Вона вже збиралась піти, але Костя захворів хондроз загострився. Як він стогнав, як скиглив
Лідо у мене, здається, грижа
На МРТ не показало.
Та що вони там побачать, ці лікарі?! Спочатку спеціально не кажуть!
Так? Навіщо?
Гроші витягують! У Борисовича на роботі так само було мазі, таблетки, а потім бац! Грижа! Та ще й якась рідкісна, назви навіть нема
Тоді вона не пішла. Не змогла кинути «бідолагу».
А тепер
Скільки тобі ще жити, Лідо? говорила подруга Настя. Ти працюєш на них, як каторжна. Що тобі Костя дав хорошого? Ні-чо-го! вдарила долонею по столу.
Усю молодість гуляв! Як собака! Того перукаря як його
Марічка.
Ось! Тягав її, як корову на рекламі шоколаду! А ти на двох роботах, ще й підробляєш, а він на дивані!
Настю, ти наче Костю ненавидиш несміливо зазирнула Лідія в очі подруги.
Скажу.
Ліда скулилася.
Мені нема за що твого «милого» любити. Памятаю, як він до мене ліз. Тоді ми його день народження на дачі святкували, я перебрала, заснула Проснулась він мені рот лапою затулив, іншою під кофту пхнувся.
Найогидніше? Його мама на сусідньому ліжку лежала і подивилася. Потім мені сказала: «Сама винна, спокушала Костеньку». Погрожувала, що якщо розкажу тобі скаже, ніби це я до нього в штани лізла.
Ось так.
Ліда мовчала.
Як же вона раніше не бачила?
Вона згадала, як інші дружини хвалилися подарунками, спільними подорожами А в неї? Пилосос. Мантоварка, бо Костя любить манти. Парфуми які свекруха в серванті тримала.
Настя була права. Вона проспала все життя.
Чому ти за нього вийшла?
Пожаліла Він такий нещасний був. Окуляри великі, нічого не вмів А мати сказала: «Раз ходить виходь, не соромся».
Подруги плакали, згадували, сміялися.
Якби я тоді не відгородилась від тебе
Вони мені вбили в голову, що заміжній подруги не потрібні.
Лідія оглянула кімнату.
Іти страшно, але можна. Зніме квартиру. Розлучення. Поділ майна Усе зароблено її руками.
Донька стане на бік батька? Ну й нехай.
Вона не йде до чоловіка. З Петром просто дружба.
Хочеться тиші.
***
Ох, як її «відчехлили» рідні!
Повертайся до чоловіка! Впади в ноги! верещала мати.
Свекруха «серцевий напад» зіграла, але Лідія переступила й пішла.
А потім
Оксана прийшла з вибаченнями.
Вони вчаться будувати відносини наново.
А Костя? За місяць після розлучення вже з Марічкою під ручку ходив. Спина минула.
Кажуть, у Марічки не пожартуєш
Але Лідії байдуже.
Вона вчиться жити.
Оксана записала її до салону.
Петро запросив у гори як у молодості.
Ніколи не пізно почати сп