Олена ходила туди-суди по своїй маленькій квартирі у Львові, міцно стискаючи телефон, на екрані якого зявилось чергове сповіщення про прострочення платежу. Серце стискалося від тривоги: як тепер годувати сімю, коли її донька та зять стали для неї непосильним тягарем? Все почалося тоді, коли старша донька, Соломія, якій було лише девятнадцять, раптом оголосила, що вагітна і хоче одружитися.
Раніше Олена працювала разом із колегою, Марією, розумною та уважною жінкою. Марія сама виховувала двох доньок: Соломію, девятнадцятирічну, і молодшу, десятирічну Оленку. До цього моменту Марія не скаржилася. Соломія старанно вчилася в університеті, Оленка блищала у школі. Обидві були слухняними, взірцевими, і Марія пишалася ними, попри всі складнощі самотнього материнства.
Але на другому курсі Соломія зустріла перше кохання Дмитра. Хлопець був із іншого регіону, але Марія, познайомившись із ним, схвалила вибір доньки. Дмитро здався їй добрим, щирим, не з тих, що живуть за рахунок інших. Незабаром закохані вирішили жити разом. Щоб не орендувати окреме житло, вони заселилися до Марії. Їй не подобалася ця поспішність: її доньці було лише девятнадцять, вона мала спершу закінчити навчання, стати самостійною. Але виходу не було.
Марія жила у трикімнатній квартирі, але кімнатки були крихітними, і місця й так не вистачало. Поява Дмитра, її майбутнього зятя, лише погіршила ситуацію. Марія змирилася, поки не дізналася справжню причину їхньої поспішності: Соломія зізналася, що вагітна і вони хочуть одружитися. Марія відчула, ніби земля розступається під її ногами. Її донька, ледь вступивши у доросле життя, вже мала стати матірю.
Дмитро не працював. Як і Соломія, він був студентом денного відділення, і жоден із них не хотів переходити на дистанційне навчання. Проте вони влаштували розкішне весілля, ніби знімалися у голівудському фільмі. Вони обрали один із найдорожчих ресторанів у Львові, запросили юрбу гостей, а Соломія замовила сукню відомого дизайнера, наче готувалася до виходу на подіум. Марія намагалася заперечувати, пояснюючи, що не має таких грошей, але Соломія, тримаючи руку на животі, розплакалася:
Мамо, ти хочеш позбавити свою онуку щастя?
Марія, стиснувши зуби, заплатила за все. Вона витратила всі заощадження, розірвала «заначку» і навіть оформила новий кредит. Вона сподівалася, що після весілля молоді візьмуться за розум, знайдуть роботу, стануть самостійними. Але її надії розсипалися, як картковий будиночок. Соломія і Дмитро залишилися жити в неї, навіть не намагаючись знайти роботу.
Батьки Дмитра подарували їм старий автомобіль. Молоді їздили містом, ніби були у відпустці, поки батьки нареченого оплачували пальне, знаючи, що їхній син без гроша за душею. Але все інше їжа, комунальні послуги, одяг лягало на плечі Марії. Молоді навіть не знали, скільки коштує буханка хліба. Коли Марія згадувала про витрати, Соломія лише закачувала очі:
Мамо, ми вчимося, що ти від нас хочеш?
Соломія не хотіла жодної економії. Вона показала матері каталог дитячих візків та ліжечок найдорожчі та наймодніші моделі. У Марії, з її середньою зарплатою, перехопило дух.
Соломіє, у мене немає таких грошей! У мене твій кредит на навчання, Оленку треба виховувати
Ти жартуєш? обурилася дівчина. Ти будеш бабусею і тобі жаль грошей?
Марію охопила німа лють. Вони самі вирішили завести дитину, але утримувати її мала вона? Вона тягнула на собі всю сімю, працювала до виснаження, а грошей все одно не вистачало. Кредит за навчання Соломії вис