Не можу тебе зрозуміти, донечко, ти ж жінка, врешті-решт. У чому провина тієї дівчинки? Ну, від іншої жінки і що? Ти ж її виховуватимеш, вона тебе мамою називатиме. Так вийшло, але ти маєш бути мудрішою. Колиш кохаєш чоловіка полюби й його доньку.
Чоловікові подзвонили з опіки й сказали забрати рідну дитину, про яку він навіть не знав
Оленко, сядь, будь ласка. Треба дещо важливе сказати, зітхнув Богдан.
Сьогодні дзвонили з опіки. Моя донька зараз у дитячому будинку, Олена аж підскочила з місця.
Яка донька? Від кого? Ти жартуєш? не вірила своїм вухам.
Богдан похилив голову.
Ні, Олю, не жартую. Шість років тому, коли ми з тобою щойно познайомилися, я зустрічався з Тетяною. Коли наші стосунки з тобою стали серйозними, я залишив її.
Через рік вона мене знайшла й сказала, що в неї від мене донька Даринка.
Я не повірив, але пішов подивитися. І навіть без аналізів було видно моя. Що сталося з Тетяною не знаю. Мені просто подзвонили й запитали, чи заберу доньку.
Олена хотіла крикнути:
Ні, мені не потрібна чужа дитина! але погляд Богдана змусив її промовити інакше:
Добре давай спочатку її відвідаємо, разом.
Богдан радісно усміхнувся. Вони вирішили їхати наступного дня.
Олена дивилася на дівчинку, але не бачила в ній схожості з чоловіком. Даринці було пять років, вона була худою й маленькою.
У руках вона міцно стискала пошарпаного зайчика, а коли її щось запитували, ховала обличчя в його шерсті.
Чесно кажучи, Олені вона не сподобалася. Хоча й було її шкода. Якби вона була зовсім чужою, серце могло б і розтанути, але ревнощі до колишньої коханки тепер перейшли на дитину.
Виявилося, що Даринку забрали у Тетяни, бо та вела розгульне життя: пиячила, гуляла до ранку, а про доньку й не думала. Та все ж вона назвала батька, і тепер нічого не змінити.
Олена бачила, що Богдан рішучий забрати дівчинку. Вона намагалася його відмовити, але одного разу він розлютився:
Сама народити не можеш, то хоч не заважай. Я свою дитину в дитбудинку не залишу. Не подобається йди, сам упораюся.
Боляче було чути таке, але він був правий. Богдан хоче дітей, а вона не може.
У молодості у неї були проблеми зі здоровям, і лікарі сказали, що дітей у неї не буде. До того ж, вона кохала Богдана й не хотіла його втрачати.
Він працьовитий, кожну копійку несе в дім, майже не пє. За такого чоловіка багато жінок бються, а вона не факт, що кращого знайде.
Коли Богдан привіз Даринку додому, одразу попередив:
Якщо побачу, що ображаєш не пробачиш.
Олена через силу почала доглядати за дівчинкою: відвела до лазні, відмила, хоча й не могла дивитися без сліз на її худеньке тіло. Одягла її в чисту сукню, заплела коси.
Даринка була тихою. Не чіпай і не відповість, сидить у кутку, щось шепоче своєму зайчикові.
Якась вона дика, скаржилася Олена сусідкам. Навіть Богдана не визнає, лише «так» чи «ні» і все.
Сусідки співчували.
Богдан теж змінився. Раніше бігав до Олени з поцілунками, а тепер до Даринки. Спочатку вона тікала, а потім звикла й ходила за ним, як тінь.
Олена ревнувала. А одного разу, коли дівчинка гуляла у дворі, Богдан сказав:
Ти ставишся до неї, як до іграшки. Навіть не посміхаєшся. А їй потрібна мати, а не чужа тітка.
Тут Олену прорвало:
Яка я їй мати? Вона мені ніхто! І танцювати перед нею я не буду. Йду до мами живите, як знаєте.
Вона пішла, сподіваючись, що Богдан побіжить слідом. Але минув тиждень, потім другий а він не приходив.
Олена плакала. Мама спочатку заспокоювала, але не могла допустити розпаду сімї.
Не розумію тебе, донечко. Ти ж жінка у чому провина тієї дитини? Ну, від іншої і що? Ти ж її виховуватимеш, вона тебе мамою називатиме. Полюби чоловіка полюби й його дитину.
Олена повернулася. Богдан щось лагодив у гаражі, поруч сиділа Даринка, граючись із зайчиком. Він підвів голову й суворо глянув.
Олена зупинилася. Раптом Даринка встала, взяла батька за руку й підвела до Олени.
Миріться, прошепотіла вона й зєднала їхні руки.
Пробач мені, заплакала Олена.
Богдан обійняв її, а другою рукою притягнув Даринку. Олена теж обійняла дівчинку.
Довго вони стояли, поки Даринка не промовила:
Ми з Зайчиком хочемо їсти!
Богдан і Олена переглянулися. Вони пішли до дому. Тепер вони були однією сімєю.