Мамо, завтра надінь мені блакитну сорочку до садочка.
Блакитну? А чому саме її?
Бо Катруся Іванова сказала, що мені гарно в ній, вона підходить до моїх очей!
Ну якщо Катруся сказала, тоді звісно надягнемо блакитну.
Олесь, задоволений, пішов грати зі старшим братом Вітей, який вже ходить до школи.
Вечором мама розповіла татові про блакитну сорочку, яка так личить Олесиним очам.
Тато посміхнувся, потріпав сина по голові.
Ну що, сину, Катруся подобається?
Ага, я на ній одружуся!
Ого. Спочатку треба навчитися, освіту здобути, а потім уже й одружуватися.
Ой, як довго
Олесь задумався.
Тату, а можна я на Катрусі завтра одружуся?
Завтра? А де ж ви житимете, сину?
Та вдома ж, здивовано відповів хлопчик.
У кого вдома? не здавався тато, у Катрусі?
Та ні, татусю! широко розплющив очі малий, Катруся у себе, а я у себе.
Ні, сину, так не робиться. Одружишся маєш Катрусю забрати до себе, жити з нею, сам працюватимеш, а вона буде ходити до садочка, потім до школи, до інституту.
А я з очима, повними сліз, спитав Олесь.
А тобі треба працювати, сину, щоб сімю утримувати.
Що трапилося? Чого плачеш? мама присіла перед сином.
Мамо, я хочу одружитися на Катрусі, але не хочу зараз працювати, я хочу в садочок ходити, потім вчитися, а тато кажеее уууу
Ну чого ж плачеш? Виростеш і одружишся на своїй Катрусі.
Ага, поки виросту, її хтось інший забере.
Та хто ж?
Не знааааю Може, Стьопка чи Юрко.
Ну тоді й не потрібна тобі ця Катруся, раз її хтось інший може забрати
Вранці Олесь рішучим кроком підійшов до дівчинки у червоній оксамітовій сукні, з великою бантою на довгому світлому волоссі, взяв її за руку й урочисто промовив:
Я одружуся на тобі, Іванова!
Дівчинка хвилину дивилася на нього, потім відвернулася й сказала:
Ні!
Олесь зайшов попереду, тупнув ніжкою й повторив:
Я сказав, що одружуся на тобі! Тільки не зараз, гаразд, Катрусю? хлопчик узяв дівчинку за руку й заглянув у вічі. А пізніше, добре?
А чому не зараз? здивувалася дівчинка. Юрко з Оленкою одружилися зараз.
Вони не по-справжньому, а понарошку, а ми з тобою одружимося по-справжньому!
Добре! кивнула дівчинка, і, взявшись за руки, малі пішли грати.
У школі Олесь вимагав у вчительки, щоб та посадила його поруч із Катрусею.
Вчителька не хотіла йти на поводу в хлопця й посадила Катрусю з іншим учнем. Олесь підійшов і наполегливо сів поруч.
Я одружуся на Івановій, коли виросту.
Ха-ха-ха, зареготали діти, тілі-тілі-тісто, наречений і наречена!
Діти! Тихо! суворо сказала вчителька. Як тебе звати?
Олесь.
Олесю, ти ще маленький, щоб думати про таке. Іди сідай на своє місце, добре?
Ні! Катрусю, скажи, що я на тобі одружуся.
Катруся сиділа й тихо посміхалася.
Ну, панночко, що ви скажете? спитала вчителька.
Ми по-справжньому одружимося, коли виростемо, а не як Юрко з Оленкою вони понарошку, ще в садочку.
Ось як задумливо подивилася вчителька на дітей. Ну що ж, сідайте разом.
Катруся була королевою його серця. Він носив їй портфель, захищав від собак, хуліганів, від учителів. Одного разу вона впала й розбила коліно він тягнув її до медпункта.
У старших класах він зізнався їй у коханні. По-справжньому.
А Катруся?
А Катруся посміхнулася своєю усмішкою й пішла, гордо піднявши голову.
Я все одно одружуся на тобі, Іванова! крикнув їй услід. Чуєш?
За Катрусею почав залицятися Ігор, боксер, їздить на власній «шестірці», вчиться у ПТУ на механіка.
Скільки ж синців зніс Олесь, але від Катрусі не відступився.
Іде якось, дивиться стоять троє.
Битимуть, зрозумів Олесь
Гей, малий, один із хлопців ліниво відчепився від стіни. Іди сюди.
Тобі треба ти й іди.
Гарчить, малий.
Я тобі не малий, у мене імя є.
Коротше, пацан, слухай сюди: відліпнись від дівчини, зрозумів? Ця дівчина нашого кореша.
А кореш де? Сам боїться сказати? Передай йому, що якщо не відчепиться від моєї дівчини, Олесь наголосив на слові «моєї», то йому не поздоровиться.
І, повернувшись спиною, хлопець спокійно пішов до підїзду.
Він відчував злість хлопців, але йшов спокійно, добре розуміючи, що вони можуть напасти ззаду
Одного разу вони напали на нього підло, з-за спини. Сили були нерівні, і тут він почу