Листопадовий вітер різав обличчя, наче ножами, а від ріки тягнуло вологою, що проймала до кісток. На подвірї, між пошарпаними гаражами, грався пятирічний хлопчик. Його мати стояла трохи далі, притиснувши телефон до вуха й сміючись з жартів подруги.
Хлопчик тим часом наближався до крутого берега річки, а мати й не помічала. Вода того дня була брудна й люта після недавніх дощів течія посилилася. Один невірний крок і хлопчик з криком упав у воду, а важка куртка миттєво потягнула його на дно.
Мати нічого не помітила. Вона продовжувала балакати по телефону, лише час від часу нудьгуючи озираючись.
Хлопчик відчайдушно намагався вибратися, але течія тягнула його все далі. Він кашляв, захлинався, хапав повітря.
Раптом на протилежному березі зявився чоловік його в окрузі знали, але частіше зневажливо. Худорлявий, неохайний, усі називали його просто «Тарасом». Бездомний, що жив у покинутому будинку неподалік.
Він почув крик дитини й без вагань кинувся у крижану воду, у своїх брудних одягах. Хвилі били його по ногах, намагаючись збити з ніг, але він не зупинявся, доки не дістався до хлопчика та не витягнув його, схопивши за комір.
Хлопчик ридав, блідий і тремтів. Тарас виніс його на берег і загорнув у свій зношений піджак.
Коли він приніс дитину до будинку, мати нарешті побачила їх і закричала:
Ти що собі дозволяєш? Чиїми руками чіпав мого сина? Гниль!
Та ж він ледь не потонув
Краще б потонув, ніж дістався до таких, як ти!
Тарас дивився на неї з несприйняттям. Він почувався обрадженим, але ще більше наляканим за хлопчика. Бачити, як ця жінка кричить замість того, щоб перевірити, чи живий її син, було просто неможливо зрозуміти.
І тоді Тарас зробив те, чого від нього ніхто не очікував але що було глибоко справедливим
Він несподівано притиснув хлопчика до себе та різко розвернувся.
Гей! Віддай його! верещала жінка, але підійти не наважилася.
Тарас спокійно пішов до будинку сусідки доброї, уважної жінки і постукав у двері.
Допоможіть хлопчикові, промовив, ледве дихаючи. Викличте поліцію. Його майже вбила власна мати. Ви ж бачили.
Сусідка негайно подзвонила. Незабаром приїхали поліцейські й забрали матір, яка й на той момент не припиняла лаятись. Тарас розповів усе, як було, нічого не приховуючи.
Після розслідування матір позбавили батьківських прав. Хлопчик деякий час жив у сусідки, а потім його віддали до прийомної родини.
А Тарас зник більше його в окрузі не бачили. Лише через кілька місяців хтось згадав: це ж він врятував дитину дитину, якій, можливо, було б ще гірше, якби вона залишилася з такою матірю.