Олесю, ти подбачиш за Юрком? гукнула Соломія в бік кімнати, поправляючи хустку перед дзеркалом. Я повернусь до вечора, коло шостої. Не забудь погодувати його обідом. У холодильнику все готово, тільки розігріти.
Субота випала напружена на роботі раптово звалили термінове завдання, і керівник попросив вийти у вихідний. Ніхто, крім неї, не міг з цим впоратися. Соломія погодилася без вагань. Робота давала їй не лише гроші, а й відчуття власної важливості.
Пятирічний Юрко спокійно возився у своїй кімнаті з машинками. Соломія чула, як син щось собі бубонів, імітуючи звуки двигуна. Звичайний ранок вихідного дня. Вона вже машинально перевірила вміст сумки, знайшла ключі, коли з кімнати вийшов Олексій.
Ні, сказав Олексій байдуже.
Соломія завмерла, рука застигла на дверній ручці. Вона обернулася, дивлячись на чоловіка з нерозумінням.
Що?
Я не буду сидіти з дитиною, повторив Олексій, проходячи повз неї до вішалки. У мене свої плани на сьогодні.
Соломія дивилася на нього, не вірячи власним вухам. Шість років шлюбу, і жодного разу чоловік не відмовлявся посидіти з сином. Олексій завжди був зразковим батьком, принаймні так їй здавалося. Вона стояла, намагаючись осмислити ситуацію, а чоловік спокійно накинув куртку, взувся і пішов до дверей.
Лесь, я не розумію. Що сталося? Соломія зробила крок уперед, але Олексій обійшов її, ніби перешкоду на дорозі.
Нічого не сталося, кинув Олексій і вийшов, не озираючись.
Двері замкнулися перед носом Соломії. Вона стояла посеред коридору, стискаючи ремінь сумки. Всередині все стислося в тугий вузол. За годину їй треба було бути на роботі. За годину! Вона схопила телефон, тремтячими пальцями набираючи номер матері.
Мамо, пробач, будь ласка, почала Соломія. Мені потрібна твоя допомога. Терміново. Можеш приїхати посидіти з Юрком?
Мати, слава Богу, не почала розпитувати.
Соломія швидко прикинула час і зрозуміла, що мати приїде занадто пізно. Вона кинулася до сусідки. Ганна Степанівна, літня жінка з квартири навпроти, завжди допомагала у скрутних ситуаціях. Соломія подзвонила у двері, дивлячись на сусідку наполегливо.
Тіто Ганно, виручіть, будь ласка. Подивіться за Юрком півгодини, поки мама не приїде. У мене на роботі аврал, а Олексій Олексій пішов по справах.
Ганна Степанівна лише похитала головою, але погодилася. Соломія повернулася до квартири, швидко пояснила синові, що він побуде трохи у тітки Ганни, і вибігла з дому. Усю дорогу до офісу її переслідувало відчуття нереальності. Що це було? Чому Олексій так вчинив? Можливо, вони посварилися, а вона не помітила? Соломія перебирала в памяті останні дні. Але нічого не спадало на думку. Вчора ввечері вони спокійно вечеряли, дивилися фільм. Навіть обговорювали плани на тиждень.
На роботі не виходило зосередитися. Соломія виконувала завдання на автоматі, а думки кружляли навколо ранкової події.
Кілька разів вона намагалася написати Олексію.
«Де ти?»
«Що сталося?»
«Чому ти так вчинив?»
Але повідомлення залишалися без відповіді. Телефон мовчав. Вона перевіряла екран кожні пять хвилин, але сповіщень не було
Ввечері Соломія поспішила відпустити матір додому.
Дякую тобі велике, мамо. Не знаю, що б я без тебе робила.
Мати погладила її по голові, як у дитинстві.
Нічого, доню. Тільки скажи, що трапилося? Де Олексій?
Не знаю. Він пішов зранку і досі не повернувся.
Соломія провела матір. У квартирі тиша давила на вуха. Вона зайшла до кімнати сина, подивилася на сплячого Юрка. Хлопчик сопів, обіймаючи плюшевого ведмедика. Такий малий, беззахисний. Вона провела рукою по його волоссю, поцілувала у чоло і тихо вийшла.
Олексій зявився лише через дві години. Соломія встигла вже помитися, переодягтися, випити заспокійливий чай. Поч