Ой, слухай, як же все погано вийшло…
Михайле, ти точно все взяв? Може, ще раз перевіриш? гукаю я, зупинившись перед закритими дверима ванної.
Оленко, дай мені спокій! Усе взяв рюкзак повний, самі бачила, відповів він через шум води. Але голос… голос йому тремтів. Чи мені це здалося?
Рюкзак бачила. А що в ньому ні, прошепотіла я, відступаючи.
Оленко, зроби мені каву, будь ласка! Міцну. Без молока, додав він спокійніше, вимикаючи воду.
Пішла на кухню, мовчки дістала турку, налила води, додала мелену каву, трошки солі як він любить. У нас є кавомашина, але Михайло обожнює мою каву. «Ти така дбайлива», казав він мені того вечора, коли повернувся пізно з роботи й побачив, що я, як за звичкою бабусі, обгорнула вечерю рушником, щоб не охолола.
Останнім часом він постійно затримувався нібито на роботі. Будував карєру. Готувався до підвищення. А я… залишалася в тіні. Готувала, прасувала, терпіла.
Який божественний аромат цього напою! промовив Михайло, заходячи на кухню й відкидаючи вологе волосся з чола. Сів за стіл і простягнув руку за чашкою.
Оленко, сьогодні приїде курєр я замовив чохол на авто. Прийми, будь ласка. Оплата при отриманні, сказав, додаючи ложку цукру в каву.
Звичайно. Як завжди, відповіла я, сідаючи навпроти.
Ця відрядження не в самий час, зітхнув він. Але я не можу відмовитися. Розумієш це шанс, можливо, єдиний. Старший менеджер це серйозно.
Так… Я й не думала, що на такій посаді доведеться їздити по області.
Капризи начальства. Ну що ж, у мене ще півгодини попрацюю з телефону.
Він підвівся й пішов у кімнату. Не прибрав чашку. Ну й що з того? Що з нього брати він і так напружений.
Я простягнула руку за його чашкою, і раптом телефон здригнувся повідомлення. Відкрила.
*«Оленко, Михайло бреше. Ніякого відрядження немає. Він летить в Італію з Русланою Москаленко. Зупини його, поки не пізно. Він зруйнує собі життя.»*
Аліна. Його молодша сестра.
Щось клацнуло у мені в голові. Він… з Русланою? Не може бути. Жарт? Але Аліна не з тих, хто жартує на такі теми. І вона точно не бреше.
Все попливло перед очима. Повітря стало важким, ніби бетонним. Ледь дихала, з трудом підвелася, налила води і знову впала на стілець.
Хотілося кричати. Розбити все навколо. А в голові лишалося тільки одне: *«Навіщо?»*
Стиснула кулаки від лютості. Хотілося кинутися до нього, влаштувати скандал, зірвати маску. Але… не стала. Не варто.
Нехай іде. А я йому приготую сюрприз. Не скандалом діями.
Відкрила банківський додаток. На спільному рахунку мільйон двісті гривень. Дивно, але тут він встиг трьохсот тисяч уже не було. Мої гроші, до речі. Мої гонорари за проекти, ночі, проведені за роботою. А він… на мої заощадження везе свою першу коханку у відпустку.
Про Руслану я знала. Сам Михайло розповідав, і Аліна згадувала. Шкільне кохання, невгамовна. Кидала його двічі спочатку заради старшого чоловіка, потім заради хлопця з «перспективами». І ось вона повернулася. І Михайло знову попався. І знову бреше.
Міг би хоча б чесно сказати: *«Оленко, я закохався в іншу. Пробач.»* Було б боляче, так. Але не так підло. Замість цього повівся як щур. Взяв гроші, збрехав про відрядження, набив рюкзак…
Що ж. Я візьму решту грошей. Сьогодні. До останньої копійки. Потім розлучення. Його речі курєром до батьків.
Перевірила календар завтра обідня онлайн-презентація. Якщо все вийде їду у відпустку. Не в Італію, ні. В Іспанію, можливо. Або кудись, де він ніколи не був.
Оленко, я йду, вирішив вийти раніше, сказав він, заходячи на кухню в елегантному костюмі й краватці.
Щасливої дороги. Нехай все вийде, відповіла я, стискаючи чашку в руці.
Що це за тон?
Тобі здалося.
Я буду сумувати…
Сумніваюся, що в тебе буде на це час.
Не допоможеш з рюкзаком?
Краще помию посуд.
Гаразд, я пішов.
Іди.
Двері грюкнули. Михайло навіть не підозрював, що йде назавжди. Завтра зміню замки.
Сіла на стілець. І ринула в сльози. Гірко. Від болю, від приниження. Зрадник.
Ще одне повідомлення від Аліни:
*«Оленко, ти як?»*
Витерла сльози, набрала її номер.
Аліно, звідки ти знаєш?
Подруга Руслани мені розповіла. Вона знову причепилася до Михайла. А він купився. Оленко, мені так шкода…
Дякую, що попередила. Не зупинила його. Нехай іде.
Він дурень. Вона його втретє обдурить.
Його вибір. Аліно, не кажи йому, що