Вечір був звичайним. Вулиці Києва тонули у мякому світлі ліхтарів, а люди поспішали: хтось вигулював собаку, хтось йшов з роботи, хтось балакав біля магазину. Поліцейський патруль сірий позашляховик з характерною смугою повільно їхав уздовж тротуару. Усередині сиділи двоє офіцери Бондаренко й Шевченко.
Сьогодні тихо, позіхнув Бондаренко, дивлячись у вікно.
Оце так удача, усміхнулася Шевченко, тільки це зазвичай затишшя перед бурею.
Не встигла вона договорити, як із підїзду одного з будинків вибігла маленька дівчинка років пяти, не більше. Світле волосся, піжамка із кроликами, боса. На обличчі паніка.
Вона бігла просто до патрульної машини. Бондаренко різко гальмував, і вони вискочили назовні.
Гей, ти в порядку? Шевченко присіла перед дівчинкою навпочіпки.
Ви ви поліцейські? Дівчинка задихалася, ловлячи повітря.
Так, крихітко. Що трапилося?
Під моїм ліжком там людина. У масці. Я бачила.
Де твоя мама? нахмурився Бондаренко.
Вона у ванній. Я кричала, але вона сказала, щоб я не лякала її.
Офіцери переглянулися. Виглядало як дитяча фантазія, але очі дівчинки тремтіли від жаху.
Як він виглядав? мяко запитала Шевченко.
Чорний одяг. Маска, як у ніндзя. Я прокинулася й побачила, як він підповз під ліжко. Він думав, що я сплю
І ти втекла? уточнив Бондаренко.
Так. Одразу. Я сховалася в шафі, але потім побачила вашу машину
Гаразд, кивнула Шевченко. Підемо, перевіримо. Краще переконатися.
Квартира була на третьому поверсі. Мати дівчинки перелякана жінка у халаті запевнила, що нічого не чула й думала, що донька просто боїться темряви.
Вона останнім часом часто каже, що щось ховається в кутку, вибачилась жінка. У неї багата уява.
Офіцери з ліхтариками оглянули кімнату. Під ліжком було пусто.
Можливо, він утік прошепотіла дівчинка, стоячи у дверях. Але я точно його бачила. Чесно!
Бондаренко вже хотів пожартувати, але Шевченко зупинила його жестом.
Почекай. Давай переглянемо камери. У дівчинки занадто впевнений погляд. Таке не вигадаєш.
Те, що вони побачили на записах, приголомшило всіх. Перегляд знімків із камер перетворив історію на справжній трилер. За пятнадцять хвилин до появи дівчинки на вулиці у сусідньому будинку зафіксували пограбування. Двоє злочинців у чорному вибігли із підїзду із сумками.
На сусідній камері було видно, як один із них, помітивши патруль, різко завернув за кут, а потім піднявся по водостоку й через відчинене вікно проліз у квартиру на третьому поверсі саме туди, де жила дівчинка.
Ось він видихнула Шевченко. І це було за хвилину до того, як вона вибігла до нас.
На наступному записі було видно, як із вікна квартири навпроти ця людина вистрибує та зникає у дворі.
Злочинця затримали наступного дня його спільника схопили вночі, а той видав його, щоб отримати поблажку.
